Кожного ранку ми прокидаємось для того, щоб пiти на роботу, навчання. Але, на вихiдних, у нас є час вiдпочити, довше поспати, зустрiтись ввечерi з друзями, проте, цих вихiдних замало. I знову, з нового робочого тижня, починаються трудовi буднi, i все одне й те саме.
Я бувала на Високому Замку уже безлiч разiв, але кожного разу, як пiднiмаюсь туди - усе як вперше. Народилась i живу у Львовi. Пригадується менi, як я вперше пiднялась на Замок, менi тодi було 9 рокiв, це була екскурсiя з класом зi школи. Менi здавалось, що ця висота для мене не переможна i я не зможу подолати цей шлях. Але, будучи маленькою, поскакавши, пробiгши по сходинках, я не помiтила, як була уже на горi. I, знаєте, коли я вийшла туди, мене охлинуло свiже повiтря, сонце заслiплювало очi. А краєвид... Неможливо передати словами, це потрiбно бачити. Вiдчуття свободи, нiби все мiсто впало мені до нiг. Старовиннi дахи будинкiв блищали вiдблиском сонечка. I ще одна рiч, яка мене не покидає, це те, що скiльки б разiв я туди не пiднiмалась, там завжди є люди, львiв'яни, туристи. I це прекрасно.
Останнiй раз коли я пiднiмалась на Замок, я чiтко пам'ятаю, перед Пасхою, цього року, в п'ятницю. Я приїхала в центр, щоб вiдвiдати кiлька церков i пiти до гробу Господнього. Але менi не судилось вiдвiдати жодної, бо було дуже, я повторюсь, дуже багато людей. Була я з подругою, i ми вирiшили пiти на Замок , тодi було дуже сонячно, але люди не дуже ще довiряли веснянiй теплiй погодi, i були одягненнi в теплi курточки i чобiтки. Коли ми пiднялись, ми натрапили на туристичну групу. Це були нашi сусiди-поляки. Екскурсовод розповiдав про кожну сторону Замку, i вони були в захватi. Веселi, вони мило усмiхались, i просили нас сфотографувати їх на фонi нашого мiста. Кожного разу, коли я спускаюсь у низ, у мене хороший настрiй, але у деякi моменти буває так, що я хочу залишитись там навiчно. На цiй висотi забуваєш про усi проблеми, якi тебе чекають внизу. Там неперевершено. Усiм, хто не був на Високому Замку, а я знаю, що навiть львiв'яни не усi там були, то ЛАСКАВО ПРОСИМО. Нiколи не пiзно вiдчути цю атмосферу, яка там є, проте, ця атмосфера у кожного своя.