неділя, 28 жовтня 2012 р.

ВИБОРИ 2012: Твiй голос має значення!

Сьогоднi 28.10.12 вирiшується доля громадян України. Ми власноруч обираємо кандидатiв, в яких впевненнi, i думаємо, що вони зможуть нам покращити життя. Ми вiримо до слiз, бачимо лозунги, чуємо промови в якi вiримо...А чи виправдують вони нашi сподiвання? ..це уже ми дiзнаємось дуже скоро.
Чи не забули вони тi слова, якi казали протягом мiсяця, усi реклами, зустрiчi кандидатiв з народом. Все це вирiшиться сьогоднi. Ми побачимо чиї слова спрацювали, чиї пiдкорили нашi серця. Ми побачили сотнi рекламних роликiв в пiдтримку партiй, скiльки ж вони нам обiцяють: Королевська - євро зарплати. Клично - єдину мову, хоча сам почав не давно нею розмовляти.  Батькiвщина, об*єднана з Свободою, пропонують нам 80 законiв, якi змiнять наше життя. Це все, ще можна слухати, бо бiльшiсть партiй, хоча теж не оправдували наших надiй, але i не обiцяли нам "золотi гори". Чому я сказала про гори?..це все Партiя регiонiв, яка "попереджає", щоб ми не ставали на тi ж самi граблi, i не повертали країну в минуле, не голосувати за Нашу Україну, i не пiдтримувати Ющенка, хоч це вони говорять правильно, я згодна з цiєю думкою.  Але наш "ласкавий" пан Президент думає, що вiн зробив уже тi ж "золотi гори" коли провiв нещодавне Євро-2012, та якби вiн не налагодив усе до Чемпiонату, його б зарили, так що це не справа рук Януковича, а просто необхiднiсть, яку потрiбно було виконати, незважаючи нi на що! Але не будемо про це...Змiнимо країну на краще. Повiримо ще раз!
   Отже закликаю вас, iдiть на виборчi дiльницi i обирайте головою. Не втрачайте свiй голос, бо банда Януковича використає усе в своїх привiлеях. Будьте обачнi.

субота, 20 жовтня 2012 р.

Український транспорт: усi "+" та "-", усi "За" чи "Проти"

Транспорт в Україні, зокрема у Львові, не є дуже таким і поганим, проте з кожним днем скарги пасажирів набувають великих обертів. 


Маршрутнi таксi, трамваї автобуси - це найкращий спосiб пересування по твоїй потребi, в зручний тобi час. Буває так, що тобi потрiбно доїхати на роботу, навчання, або по своїх справах, але у тебе не виходить приїхати вчасно, бо у водiя того чи iншого транспорту, на шляху перешкоди. Борони Боже опинитись у транспортi в годину-пiк...Затори на дорогах, якi тривають годинами, бажають залишати кращого.Я не фанат маршруток, тобто менi в них комфортно тодi, коли не має великого скупчення людей, але в даний час менi просто необхiдно користуватись цим транспортом кожного дня.За зовсiм невелику суму ти можеш проїхати вiд кiнцевої  до кiнцевої,  або ж потрапити у ту чи iншу мiсцевiсть.

  Почнемо з плюсiв громадського транспорту:
  • ефективний спосiб пересування;
  • доступна цiна;
  • швидкiсть перевезення (але не завжди, згадайте годину-пiк!)
Можливо у когось є ще щось додати, бо на цьому список плюсiв для мене завершився.

 Щодо мiнусiв, якi я помiчала, катаючись близько 3-4 разiв щоденно у транспортi, то їх дуже багато.

                                                                Отже, мiнуси:
  
  •   транспорт, який постiйно запiзнюється i ви запiзнюєтесь разом з ним;
  • який може зламатись посеред дороги i ви будете змушенi вийти i добиратись, як собi хочете;
  • порушення водiями правил дорожнього руху, частіше це не включенний поворот, проскакування на червоне свiтло, та не зупиняючись щоб пропустити пiшохода;
  • набитий людьми до не можливостi транспорт, який всеодно зупиняється, щоб набрати ще бiльше народу, щоб бiльше заробити;
                                               
                                                       До-речi про грошi...

  •  водiй транспорту, який боїться, що йому не оплатять проїзд,вiдкриває лише переднi дверi, коли там не можливо запхатись в той час, як ззаду мiсця хоч вiдбавляй (i як говорила моя подруга "та там гуляти можна")
  • те, що пасажири не поступаються, щоб ти змiг вийти на потрiбнiй зупинцi..так щей обурюються, що ти трохи їх штовхнув;
  • навiть тодi коли ти маєш змогу вийти, водiй не зупиняє. Банальна вiдмазка "Я не почув" або "Потрiбно натискати кнопку" (велика кiлькiсть пасажирiв скаржиться саме на це.
  • те, що на далекi маршрути, практично кiнець мiста, потрібно чекати на багато довше нiж 10-15 хвилин, виявляється видiленно 2 маршрутки з далекою вiдстанню на кожний номер, так вони ще й забитi, а на близькi вiдстаннi  їх 5-7, якi iнколи просто пустi.
  I це далеко не весь список мiнусiв. В середньому водiй транспорту за один маршрут порушує 7-10 правил, а уявiть скiльки вiн здiйснює цих маршрутiв за день.
Беручи до уваги те, що людям потрiбно не тiльки у центр, а й в окремi райони, то i транспорту має бути порiвну.

  
Одного разу, на зупинцi неподалiк Янiвського кладовища, я запитала у дiвчини ( студентки 3-го курсу, фаху перекар)про ситуацiю з транспортом:

 -Скажiть будь ласка, як довго ви уже чекаєте на маршрутку?
    Уже близько години, бо у попередню не помiстилась, бо це було не можливо, вона навiть не зупинилась.

 -А тут завжди так важко з транспортом, чи тiльки сьогоднi?
    Тут завжди так...практично щодня. Я завжди пiзно повертаюсь додому.

 -Як у вас вистачає терпiння ось стiльки чекати?
    Я не завжди так чекаю, спускаюсь вниз до церкви Анни i там сiдаю без проблем, але сьогоднi я не у зручному взуттi, тому не маю сили.I доводеться чекати.
    

Тому залишається зробити висновок, що нам доведеться терпiти це довго, якщо звичайно, водiї громадського транспорту не змiнять свого ставлення до роботи. 

вівторок, 16 жовтня 2012 р.

Резюме..або "фантазии не имеют границ"

          ахахаха)))якраз по темi)


    Отже, персонально для вас !
Уявiть собi, що ми прокатались у майбутнэ на 5 рокiв вперед..i так виглядатиме резюме...яке сподiваюсь виглядатиме справдi так, як i тут..      spero - (переклад  з латини "сподiваюсь")


                                                           Резюме

                     Самсін Софія Петрівна
Журналіст, кореспондент, працівник ЗМІ.
повна зайнятість, неповна зайнятість, віддалена робота

Дата народження: 11 серпня 1995 (23 роки)
Місто: Львів
Готова до переїзду: Київ, Львів
Сімейний стан: заміжня
Адреса: вул. Зубрівська 14
Телефон: 0964744846
Домашній телефон: 221-29-31
Електронна пошта (e-mail): sofiya.samsin@gmail.com

     Мета: Стабільна робота з можливістю подальшого професійного розвитку та вдосконалення.

      Освіта: Вища
з  09.2012 по 05.2016
Львівський національний університет імені Івана Франка, Факультет журналістики, спеціальність «радіомовлення і телебачення", Львів.
   
     Досвід роботи:
газета «Високий Замок», кореспондент
телеканал «ZIK», ведуча Прогнозу погоди
телеканал «24» кореспондент
радіо «Люкс FM», ведуча програми «Чудеса світу»


Професійні навички:
     Навики роботи з комп*ютером:
    Досконало володію комп*ютером, без зайвих проблем користуюсь системами Windows XP, Windows Vista і Windows 7. Без проблем використовую словники – як встановлені, так і ті, які знаходяться в інтернеті.
   
    Створення і написання новин – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
    Написання статей – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
    Висвітлення подій в режимі реального часу (online) – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
   Моніторинг радіо, телеканалів, газет – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.


       Додаткова інформація
    Відповідальна особистість, готова працювати в офісі, так і на різноманітних подіях.
Є досвід, як у написанні новин, так і статей. Вільно розмовляю українською, російською, англійською та словацькою мовами. Пишу на різні теми – від культури до політики. Найважливішу роль у моєму житті відіграє політика. Приклад роботи: sophiasamsin.blogspot.com

  Додатково займаюсь:
  створенням повної картини тієї чи іншої події (створенням інформаційних повідомлень, які стосуються події, про яку писала раніше, інформаційні сюжети/інформаційні картини);
оглядом кореспонденції (прес-релізів, рекламних оголошень, заяв тощо) і редагуванням на них.
Готова працювати в прес-службах чи PR-відділах.

субота, 13 жовтня 2012 р.

"Основи журналiстики. Технiчнi засоби журналiстики"

Отже! Скоро тут з*явиться те, задля чого я власне створила цей блог..))
У мене на журфацi, є один прекрасний предмет "Основи журналiстики. Технiчнi засоби журналiстики". Одне iз завдань цього предмету: потрiбно написати своє резюме, але таке, яке ти собi уявляєш, яке ти хочеш щоб воно виглядало, знання мов, якi ти хочеш вивчити, та досвiд роботи, який ти хочеш отримати, при закiнченнi вищого закладу, таке врештi-решт, яке ти будеш презентувати своэму роботодавцю. Сказали проявити фантазiю...
От я i проявила...
А що я там нафантазувала ви зможете згодом прочитати ТУТ..(аякже, саме тут..я ж вас не ображу) ви першi це прочитаєте..слiдкуйте за новинною стрiчкою :**

пʼятниця, 12 жовтня 2012 р.

"Музика для дорослих"- гурт "Мураками"

"Музика для дорослих"- це програма на ТВi, ведучою якої є Марiя Бурмака. В однiй з передач, яка була 9 жовтня, я вiдкрила для себе дуже чарiвний гурт. Гурт "Мураками". Розкажу вам трохи про нього докладно.
Рок-гурт з Казанi,  який на мiй подив, був заснований ще в далекому  2004 роцi. От так почались репитицiї, але назви гурту так i не придумали на той час. Пiсля  гучних, спекотних дебатiв, суперечлевостей, з*явилась назва. Уже у лютому пiсля численних репетицiй, вони дають свiй перших концерт, як заявивший про себе гурт "Мураками". Цей концерт вiдвiдало понад 700 чоловiк. Як для початку дуже непогано)). Пiсля цього концерту, який виявився дуже успiшним, муракамiвцiв стали запрошувати виступати на самi крутi площадки Росiї. Порiвняно з цим вони записували свiй перший альбом "Чайки" , який побачив свiт у 2006 роцi. У 2008-2009-х роках, вони випускають свiй 2-й альбом "Телеграмма". В 2011 роцi альбом  "Верь". I ось, зараз, записується 4-й альбом, i де б ви думали вiн записується,? В Києвi, Україна.


А тепер до самих учасникiв гурту:
  •  Диляра Вагапова - визнана самою найкрасивiшою татаркою. Вокал, тексти, музика.
  •  Карина Кильдеева- бек-вокал, i являється двоюрiдною сестрою Дiляри.
  •  Сергей Бережной- клавiшi, пише музику.
  •  Алексей Конев- бас-гiтара
  •  Раиль Лапытов- бек-вокал
  •  Кирилл Васильев- барабани
Я полюбила цей гурт з першого звуку, i тепер просто тащусь)))) i ви  послухайте, можливо припадуть до душi)) У Дiляри фантастичний голос. Я думаю, ми про них ще почуємо.


        ось тут представлено кiлька Live-вiдео, де ви можете почути пiснi у виконаннi гурту       

        

  

четвер, 11 жовтня 2012 р.

Вiталiй Портников- легенда при жизни

Чому я обрала такий заголовок, подумаєте ви, тому що особисто для мене цей чоловiк легенда нашого телебачення, в особливостi зараз телеканалу ТВi.
Вiталiй Едуардович Портников- український журналiст i публiцист. Вирiшила написати про нього, тому що хто не знає, хочу щоб дiзнались, а тi хто знає, щоб дiзнались ще бiльше. Для мене вiн один з найкращих журналiстiв, вiн майстер слова, i дiйсно майстер, i його корисно послухати, тому що вiн не боiться нiкого, нi влади, нi будь-кого iншого. Розкажу про нього докладнiше.
Віталій Портников народився 14 травня 1967 року в Киэвi. Почав друкуватися в 1983 році в латвійській газеті, навчаючись у восьмому класі (що дуже мене здивувало, i захопило водночас).  З 1988 по 1992 рік співпрацював з київською газетою "Молодь Украiiни", був одним з перших радянських парламентських кореспондентів.З 1989 року — оглядач заснованої в цей-таки час «Независимой газеты» (Москва) спеціалізувався на висвітленні проблем союзних республік і пострадянського простору, зокрема українсько-російських взаємин і становлення української державності. Залишив видання в 1995 році разом із групою журналістів, незгодних з передачею газети у власність структур, близьких до Бориса Березовського.З 1990 року співпрацює з радiо "Свобода" як кореспондент української служби радіостанції в Москві і є ведучим низки програм російської служби. Пише також на теми, пов'язані з єврейством і Близьким сходом ще в радянський час співробітничав з журналом «Советиш геймланд» і газетою «Биробиджанер штерн», які виходили на їдиш. Веде постійні рубрики у газеті «Вести» (Тель-Авiв) та газеті «Еврейские новости» (Москва).


З червня 2006 по жовтень 2007 року був шеф-редактором української щоденної газети «Газета 24» (у вересні-жовтні 2007 року — поєднував також з посадою головного редактора газети).

Вів також публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах, зокрема, «Вікна у світ» і «Вікна-тижневик» на СТБ, «День сьомий» на ICTV, «VIP» на К-1. З 2009 по 2011 рік вів програму «Правда Віталія Портникова» на телеканалі ТВi. У травні 2010 року став головним редактором ТВі. Ну а зараз теж на ТВi веде "полiтклуб з Вiталiэм Портниковим", який я час вIд часу дивлюсь, i мене це цiкавить. Я думаю, що коли закiнчу унiверситет, я все-таки буду пов*язана з полiтикою, менi це подобаэться, це вiчна тема, яка не перестане iснувати, i про неii не забудуть.

Також Вiталiй лауреат премії Спілки журналістів України «Золоте перо» (1989), заохочувальної премії імені гетьмана Орлика (1998), лауреат у категорії «Журналіст року»,  в щорічному конкурсі «Людина року». Ось одна з його цитат:«В Україні зусиллями Віктора Януковича і Віктора Ющенка сформувалися дві політичні нації, і вони живуть в різних цивілізаційних просторах. Їх можна назвати україноцентничним та радянськоцентричним. При чому і в томі й іншому є елементи України.  В різній мірі» Думаю, тут i так усе зрозумiло.

             Я сподiваюсь, що Вiталiй прийде до нас на факультет, менi дуже любо буде його послухати, адже повторюсь, вiн шикарний майстер слова !!

          Далi буде...

вівторок, 9 жовтня 2012 р.

Вахтанг Кіпіані.

Сьогоднi до нас на факультет журналiстики, Львiвського унiверситету iм. Iвана Франка, завiтала дуже цiкава особа-Вахтанг Теймуразович Кiпiанi-український журналiст.  Головний редактор сайту «Історична правда», ведучий телеканалу ТВi.  Веде блог «Захалявне». Народився в Тбiлiсi. З грудня 1980 року проживає в Украiнi. Працював у газетах Україна молода, "Киевские ведомости", на телеканалах Новий, 1+1 та ТВi. Був головним редактором журналу "Фокус", шеф-редактором проекту "Великi українцi" на Iнтерi, ведучим президент-шоу «Українська рулетка» на Першому нацiональному каналi.
Це неймовiрний чоловiк. Особисто на мене вiн справив хороше враження. Спочатку розповiдав про усi такi офiцiйнi штрихи, якi я згадувала вище, пiзнiше розповiдав про iнтернет-видання, пресу, i саме найголовнiше - як навчитись фiльтрувати iнформацiю.
На це запитання Вахтанг Теймуразович вiдповiв так: " Це все досвiд. Перелiчуючи вiдомi газетнi видання як "Дзеркало тижня", "День" i т.д , всю iнформацiю можна порiвнювати, тому що,  в кожному виданнi є щось рiзне"
 Також, говорив про те, як стати кращим журналiстом, або блогером. Сказав, що для цього не потрiбно  проходити усе навчання на факультетi, а  можна бути талановитим, або просто цiкавитись цим. 
Я погоджуюсь з паном Вахтангом, бо неможливо просто зазубрити цю професiю, i ходити як робот з цими знаннями, не маючи цiкавостi до усього що вiдбувається навколо.
  Ще пан Вахтанг зазначив, що журналiст не має сидiти за комп*ютером, вiн має бути  у вирi подiй. Так набирається досвiд.

неділя, 7 жовтня 2012 р.

"GOLDEN LION"

Цьогорiчний театральний фестиваль Золотий Лев був присвяченний 125-рiччю вiд дня народження Леся Курбаса. Під час фестивалю відбувалися сценічні вистави, великі атракційні вуличні дійства на різних площах старого Львова і вдень, і ввечері. Безперечно, уже 23-ій рік, а саме стільки років фестивалю, не обійдеться без колосального театрального карнавалу, в якому візьмуть участь артисти із 10 країн світу. На цьому фестевалi були виступи театрiв з Таджикистану, Польщi, Бiлорусiї, Америки, тощо. Менi вдалось побувати лише на двох виставах.



 "Кайдашева сiм'я" Iван Нечуй-Левицький
 4 жовтня, я вiдвiдала виставу "Кайдашева сiм'я". Цю виставу ставив Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр (Україна). Вирiшила полинути i окультурити себе ще бiльше. Вистава вiдбувалась у театрi "Юного глядача". I ось, я сидiла у залi, а точнiше на балконi. Поки усi глядачi розсаджувались по мiсцях, я описувала усе, що вiдбувалось. Коли дiзналась, що ця вистава задiяна у цьому фестивалi, не думала нi секунди, i зразу ж погодилась пiти. Iнтерпритацiю вистави присвяченно Богдану Сильвестровичу Ступцi, адже це була одна з його улюбленних п'єс. Але, якщо порiвняти гру в театрi з оригiналом написаним I. Нечуэм-Левицьким, то виникає багато суперечливостей. А якщо проаналiзувати коротко, то для мене, пiсля прочитання книги, склалося враження що це сiм'я в якiй нiколи не буде спокою, i в книзi бiльше сварливих сцен, анiж будо на сценi, просто багато всього повикидували i менi деколи важко було зрозумiти, який це розвиток подiй. Декорацiй не було дуже багато. Вiз який вони вивозили туди-сюди служив i нiби домом, столом i т.д. Проте, було зрозумiло коли що цей вiз означав, в тiй чи iншiй сценцi. Всi знають, що Кайдашi не жили мирно. Вiчнi переплети сварок, залишали бажати кращого. Навiть тодi коли вони поминали Омелька (вiн утопився), вони не припиняли сварок. Помилку, яку допустили актори, то це коли вони сидiли за столом, i сидiли спиною до глядачiв, а це неправильно. Я ходила на акторську майстернiсть i моя викладачка неоднократно наголошувала, що актор не має стояти спиною до глядачiв, це неповага. Але, я не театральний критик, а глядач, тому я вийшла з театру з приємними враженнями.

"Перехреснi стежки" Iван Франко

 6 жовтня, закриття театрального фестивалю "Золотий Лев", i завершальною крапкою була вистава "Перехреснi стежки" за Франком, було це дiйство у театрi iм. М. Заньковецької за участi Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (Київ, Україна). Я завжди знала, що Франко генiй. Ось уже тут порiвнюючи, що було на сценi, а що у книзi, то тут бiльше всього я розумiла i впiзнавала кожен уривок, кожну сценку. У залi, як i на сценi була така атмосфера, нiби це зйомки фiльму. Декорацiї були такi неперевершенi, ну це не пояснити словами, була створена атмосфера кафе, у якому вiдбувалось саме бiльше подiй, також будинок Рафаловича та Стальського, i мiсток з якого скинулась Регiна. Чудово було це показано в акторському планi. Вона стояла на мостику у бiлiй сукнi та бiлому шарфику i сцена прокрутилась навколо два рази, акторка зiйшла незамiтно за кулiси, а шарф був прив'язаний до поруччiв, таким чином показуючи, що вона зiрвалась з мосту. Любов, яка колись прервалась, знов вiдчулась через 10 рокiв, i привела до таких наслiдкiв, бо вiд усiх цих подiй можна було збожеволiти. Але стежки перехрестились. Ось такi Перехреснi стежки. Не можна не згадати i Вагмана, який для мене був дуже дивним на початку, i знаковою особистiстю в кiнцi.


 Бурхливi аплодисменти залу для цих двох вистав були заслуженними, i я знаю, як приємно акторам було чути нашi оплески, адже заради цього вони i працюють.