"GOLDEN LION"

Цьогорiчний театральний фестиваль Золотий Лев був присвяченний 125-рiччю вiд дня народження Леся Курбаса. Під час фестивалю відбувалися сценічні вистави, великі атракційні вуличні дійства на різних площах старого Львова і вдень, і ввечері. Безперечно, уже 23-ій рік, а саме стільки років фестивалю, не обійдеться без колосального театрального карнавалу, в якому візьмуть участь артисти із 10 країн світу. На цьому фестевалi були виступи театрiв з Таджикистану, Польщi, Бiлорусiї, Америки, тощо. Менi вдалось побувати лише на двох виставах.



 "Кайдашева сiм'я" Iван Нечуй-Левицький
 4 жовтня, я вiдвiдала виставу "Кайдашева сiм'я". Цю виставу ставив Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр (Україна). Вирiшила полинути i окультурити себе ще бiльше. Вистава вiдбувалась у театрi "Юного глядача". I ось, я сидiла у залi, а точнiше на балконi. Поки усi глядачi розсаджувались по мiсцях, я описувала усе, що вiдбувалось. Коли дiзналась, що ця вистава задiяна у цьому фестивалi, не думала нi секунди, i зразу ж погодилась пiти. Iнтерпритацiю вистави присвяченно Богдану Сильвестровичу Ступцi, адже це була одна з його улюбленних п'єс. Але, якщо порiвняти гру в театрi з оригiналом написаним I. Нечуэм-Левицьким, то виникає багато суперечливостей. А якщо проаналiзувати коротко, то для мене, пiсля прочитання книги, склалося враження що це сiм'я в якiй нiколи не буде спокою, i в книзi бiльше сварливих сцен, анiж будо на сценi, просто багато всього повикидували i менi деколи важко було зрозумiти, який це розвиток подiй. Декорацiй не було дуже багато. Вiз який вони вивозили туди-сюди служив i нiби домом, столом i т.д. Проте, було зрозумiло коли що цей вiз означав, в тiй чи iншiй сценцi. Всi знають, що Кайдашi не жили мирно. Вiчнi переплети сварок, залишали бажати кращого. Навiть тодi коли вони поминали Омелька (вiн утопився), вони не припиняли сварок. Помилку, яку допустили актори, то це коли вони сидiли за столом, i сидiли спиною до глядачiв, а це неправильно. Я ходила на акторську майстернiсть i моя викладачка неоднократно наголошувала, що актор не має стояти спиною до глядачiв, це неповага. Але, я не театральний критик, а глядач, тому я вийшла з театру з приємними враженнями.

"Перехреснi стежки" Iван Франко
 6 жовтня, закриття театрального фестивалю "Золотий Лев", i завершальною крапкою була вистава "Перехреснi стежки" за Франком, було це дiйство у театрi iм. М. Заньковецької за участi Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (Київ, Україна). Я завжди знала, що Франко генiй. Ось уже тут порiвнюючи, що було на сценi, а що у книзi, то тут бiльше всього я розумiла i впiзнавала кожен уривок, кожну сценку. У залi, як i на сценi була така атмосфера, нiби це зйомки фiльму. Декорацiї були такi неперевершенi, ну це не пояснити словами, була створена атмосфера кафе, у якому вiдбувалось саме бiльше подiй, також будинок Рафаловича та Стальського, i мiсток з якого скинулась Регiна. Чудово було це показано в акторському планi. Вона стояла на мостику у бiлiй сукнi та бiлому шарфику i сцена прокрутилась навколо два рази, акторка зiйшла незамiтно за кулiси, а шарф був прив'язаний до поруччiв, таким чином показуючи, що вона зiрвалась з мосту. Любов, яка колись прервалась, знов вiдчулась через 10 рокiв, i привела до таких наслiдкiв, бо вiд усiх цих подiй можна було збожеволiти. Але стежки перехрестились. Ось такi Перехреснi стежки. Не можна не згадати i Вагмана, який для мене був дуже дивним на початку, i знаковою особистiстю в кiнцi.

 Бурхливi аплодисменти залу для цих двох вистав були заслуженними, i я знаю, як приємно акторам було чути нашi оплески, адже заради цього вони i працюють.