Планетне окультурення

 Сама по собі планетна система Сонця вивчена практично дуже добре. І не тільки методами спостережної астрономії, а й прямими дослідженнями за допомогою міжпланетних автоматичних станцій. Як вона влаштована, ми знаємо. Але от як уявити себе, як «живу матерію», в планетній культурі можна не одразу і це потребує глибокого дослідження. Оскільки відомо, що люди населяють лише Землю, а всі інші наближені і сусідні планети від Сонця не налічують наявність і присутність будь-яких живих форм, хіба що, мабуть, так званих інопланетян, які так підкорили серця землян, яким хочеться вірити в існування інопланетних сил. Проте, мені як представнику лише однієї планети Земля, все ж можна підтримати фантазії і факти щодо того, яким буде наше життя з приходом наступних століть.

 Науковець зі світовим ім’ям у галузі теоретичної фізики – доктор Мічіо Кайку у своїй книзі «Фізика майбутнього» наводив дуже багато прикладів про людей, які внесли вагомий внесок у історію планети з літературознавства, мистецтва, культури і показав, як це стало, або й ще може бути пророчим. До прикладу, художник, мислитель та провидець Леонардо да Вінчі наприкінці 15 ст. накреслив точні схеми механізмів, що згодом заполонили небо: макети парашутів, гелікоптерів, дельтапланів та навіть літаків. Однак на той час його літальним апаратам бракувало одної важливої деталі: двигуна потужністю хоча б в одну кінську силу, а той з’явився аж через 400 років. А видатний письменник Жуль Верн здійснив свій найамбітніший проект. Написавши пророчий роман «Париж у 20 ст.», застосувавши усю силу свого надзвичайного таланту щоб передбачити наступне століття.

 Зараз у 21 столітті додам у приклад ще одного письменника, якого безперечно також назвуть провидцем – Рея Бредбері. Якщо взяти за основу кілька його книг, такі як «451 градус за Фаренгейтом» та «Марсіанські хроніки», і з певними новими відкриттями щодо Марсу, то хтозна чи за сотню років Марс населятимуть земляни, які відправлятимуться у подорож, аби розвідати обстановку планети, а то й і взагалі народжуватимуть уже нових планетних дитинчат – марсіан. Поки що уявити себе в планетній культурі вкрай важко. Від нас в 2015 році зараз може залежати лише підтримка нашої планети від екологічних катастроф, які все ж стануться.

Мічіо Кайку стверджує:

 «Якщо ми не скотимося в хаос і безумство, то через 100 років перехід до планетарної цивілізації неминучий: це кінцевий продукт дії потужних, невпинних сил історії та технологій, що не підлягають нічиїй владі».

       

«До 2100 року, ми, на подобу міфічних богів, зможемо маніпулювати предметами лише силою нашого розуму. Комп’ютери, беззвучно читаючи наші думки, виконуватимуть наші бажання. Ми зможемо переміщати предмети самою думкою – здобудемо телекінетичну силу. Ми створимо досконалі й продовжимо тривалість нашого життя. Крім того, ми зможемо створити форми життя, яких на Землі ще ніколи не бувало»

(якщо вони вже зараз не створюються у таємних лабораторіях світу)

 На нас чекає дуже багато попереду. Якщо ж поринути у значні зміни, які нас очікують, то жаль, що багато з нас їх не побачать, проте наші майбутні покоління обов’язково зустрінуть їх і не факт, що доєднаються до їх створення.   Зараз ми живемо звичайним ритмом життя, думаючи і вирішуючи свої проблеми і жодним чином не замислюємось що ж може статись найближчим часом та скільки нового і дивовижного на нас чекає. Ми повинні вчитись не бути байдужим, на усе звертати свою увагу та працювати, якщо не на благо усіх планет в Сонячній системі, то хоча б на благо рідної Землі.