Моніторинг об’єктивності засобів масової інформації щодо подій на ЄвроМайдані.

Ось уже місяць в українських та світових ЗМІ перші шпальти присвячені ЄвроМайдану. Вже місяць мітингувальники не йдуть з Майдану Незалежності, та з головних площ своїх міст. На підтримку прагнення до Європи, українська діаспора, яка проживає в країнах Європейського союзу і не тільки ,вийшли на вулиці міст з закликом підписати угоду про асоціації, зробити повне перезавантаження влади, та найголовніше – скинути з президентського крісла Віктора Януковича. Це був важкий місяць для усіх: молодь, студентська громада, старша гвардія, усі, кому не байдужа доля України були на майданах. Сотні, тисячі людей вирушали на Києв, щоб допомогти тим, хто був в столиці протягом усього часу.

Місяць був надзвичайно насичений. Найбільш драматичною подією став «кривавий розгін» майдану в ніч на 30 листопада. Несподівано спецпризнацинці «Беркуту» наступили близько 4-ї ранку, коли цього зовсім неочікували мирні мітингувальники.

Телевізійна служба новин (ТСН), телеканал 1+1

Правоохоронці повністю оточили Майдан Незалежності і почали "зачистку" території. Люди при цьому у паніці втікали. А тих, хто відмовлявся йти добровільно, "Беркут" підганяв кийками, не жаліючи навіть дівчат та жінок.       Штурм Майдану розпочався в ніч проти суботи. За інформацією очевидців, серед мітингувальників є постраждалі. Слід зазначити, що частина активістів разом із співачкою Русланою знаходяться на території Михайлівського собору. Також за інформацією народного депутата від "Батьківщини" Андрія Шевченка, станом на 11-у годину дня з Шевченківського райвідділу міліції у Києві випустили затриманих на Євромайдані мітингувальників.

Також, 30 листопада на сайті tsn.ua була розміщена інформація про те що, начебто, «Львівський Євромайдан збираються розігнати як і київський». Ця інформація наробила багато паніки серед користувачів мережі, і інформація швидко поширилась до львівського євромайдану. Але через деяких час з‘ясувалось, що це була дезінформація, і ніхто на зачистку майдану у Львові не їде. Це той момент у швидкісному інформаційному потоці, коли потрібно навчитись відрізняти «дезу» від точної інформації.

Українська правда – на знак підтримки учасників акції за євроінтеграцію тимчасово перейменовується в «Європейську правду» На момент до подій 30 листопада сайт був заблокованим.

Розгін євромайдану матиме серйозні наслідки для стосунків Україна-США – посол Джеффрі Пайєт

До 4:27 бійці «Беркуту» повністю оточили площу, витіснивши учасників Євромайдану та пропустивши комунальників нібито для встановлення Новорічної ялинки. Близько 5 ранку «Беркут» зачищав Хрещатик, б'ючи кийками та нецензурно лаючи присутніх там громадян. У соціальних мережах цю ялинку охрестили Кривавою ялинкою та закликають не святкувати біля неї та не кататися на ковзанці, «яку заливають на крові мітингувальників»

За повідомленням начальника прес-служби управління МВС у Києві, силовий розгін мітингувальників із Майдану Незалежності в ніч проти 30 листопада було проведено, щоб забезпечити безперешкодний проїзд техніки для подальших робіт з підготовки до Новорічних свят.

Низка країн засудила силовий розгін мирного євромайдану. Уряди Польщі, Великої Британії, Німеччини й Італії викликали до себе послів України для роз'яснення ситуації в країні.

Азаров стверджує, що ні він, ні Янукович не знали про розгін.

По сьогоднішній день це видання залишається незалежним, та працює в режимі реального часу. Окрім офіційного сайту, використовує також одну з соц. мереж Twitter, щоб оперативно постити щойно отриману інформацію.

5 канал, Перший інформаційник канал країни

Після зачистки майдану і до сьогоднішнього дня на 5-му каналі триває безперервний марафон «Доленосний вибір». Гостями марафону є політики від різних фракцій, представники громадськості, студентства, журналісти,та  політологи. Крім того, що півгодини, а то і 15 хвилин, у ефірі телеканалу виходять випуски новин в осередку останніх подій. Наживо з майдану Незалежності, кореспонденти розповідають свіжу інформацію, а також коментарі учасників майдану.

Події ночі 30 листопада — кривавий розгін студентського майдану — обурили громадськість. Лідери опозиції на Михайлівському майдані оголосили план подальших дій, а активісти подали заявку на проведення мітингів у центрі Києва. 1-го грудня, о 12:30 дня люди зібрались на Всеукраїнське віче. Хода розтяглась від парка Шевченка до Майдану Незалежності.

Заходи відвідали європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський – Українська правда

 Про сутички на Банковій

Близько 13-00 організована група з 50-60 молодих провокаторів спортивної статури, у масках, та помаранчевих і білих касках, з битками та палицями почали трощити вікна та двері першого поверху КМДА (вул. Хрещатик, 36), зламала двері. В цей час міліція, та охорона будівлі не чинила законний спротив даним правопорушенням. Через короткий час (3-4 хвилини) всі провокатори залишили будівлю КМДА та знову організованою групою намагалися приєднатися до колони мирних мітингувальників, але були останніми затиснуті біля будинку по вул. Хрещатик, 34. Через деякий час залишена напризволяще з відкритими дверима будівля КМДА поступово була зайнята мирними мітингувальниками. Депутати від «Свободи» заявили: «Ми просто сюди прийшли повернути нашу комунальну власність собі й забезпечити штаб революції». – Українська правда

«Того ж дня — провокація біля пам'ятника В. І. Леніна на перетині вул. Хрещатик та бул. Тараса Шевченка. Близько 20-30 молодиків спробували завалити пам'ятник Леніну, але були відбиті силовиками, однак останні отримали втрати (один боєць з тяжкими травмами). В цей час підійшли до того місця подій депутати Свободи та журналісти телеканалу «Громадське. ТВ». Випадково депутати отримали поранення, намагаючись розібратись у ситуації. Після цього посилений загін «Беркуту» оточив пам'ятник та припинив правопорушення» - Громадське телебачення

«Беркут» перейшов у наступ приблизно в 16:30. За повідомленням Громадського телебачення, під час розгону постраждали кілька журналістів, що висвітлювали події.

Після розгону людей із вул. Банкової бійці спецпідрозділів почали приводити у двір Адміністрації Президента різних осіб. Над цими особами, що лежали на землі або сиділи, продовжували знущання та насильство. «Беркут» також увірвався у будинок письменників України, де сховалось кілька учасників, яких жорстоко побили. За словами Петра Порошенка, який був присутній на місці подій і намагався зупинити штурм Адміністрації, в штурмі приймали участь наймані провокатори («тітушки»), а учасники Євромайдану та члени націоналістичної партії «Свобода» не мали ніякого відношення до організації і проведення цього штурму.

Громадське телебачення повідомляє про 22 випадки побиття українських та іноземних журналістів у Києві силами спецпідрозділів «Беркут» лише за один день. Пізніше було складено список побитих журналістів, фотокореспондентів та операторів інформагентством ЛІГА.Новости, до якого включено 40 постраждалих осіб. Не всі звернулися до медичних закладів та не було знято офіційно побоїв, і не задокументовано. Журналістів били спецпідрозділи «Беркуту» у сірій камуфляжній формі (хоча захист вулиці Банкової тримали бійці внутрішніх військ, а не «Беркуту»). Журналісти намагалися продовжувати знімати дії «Беркуту», хоча журналісти мали на собі відповідні жовті жилети і казали, що вони журналісти, та показували силовикам посвідчення, їх все одно били кийками та ногами. Ті бійці «Беркуту», що підбігали до лежачих журналістів теж нещадно били до крові по всіх місцях тіла. Ще одним фактом є те, що у всіх журналістів силовики трощили (кийками та ногами) професійне обладнання: фотокамери, мобільні телефони, при чому робили це навмисно, організовано та групами. Журналісти стверджують, що вони намагались пояснити, що вони — представники преси, але у відповідь отримували ще більшу агресію.

«Марш мільйона»

На заздалегідь оголошений «Марш мільйона», або ж Народне Віче, на Майдані Незалежності в Києві зібралися за різними оцінками від кількадесят до кількасот тисяч людей. Зі сцени виступали як політичні так і культурні і духовні діячі - УП

Надвечір кілька невідомих активістів під мовчазне спостереження міліції ручним способом із застосуванням тросів повалили пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка на Бесарабці в Києві.

«Вести Недели» ведучим якого є Дмитро Кисельов не став висвітлювати події в Україні правдиво, і навіть не намагався донести до росіян вірної інформації, сказавши, що на мітинг «євроінтеграційних романтиків зібралось кілька сотень, або тисяча людей». Український журналіст Віталій Седюк у прямому ефірі новин «Росія 24» на Майдані в Києві передав телеканалу «Росія 24» і Кисельову «Оскар» за брехню.

Випусковий редактор телеканалу «Бізнес» Тетяна Мельниченко повідомила, що її звільнили з роботи за висвітлення інформації про Євромайдан.[319][320] Пізніше телеканал пояснив, що звільнив журналістку за сюжет про Євромайдан, оскільки він не відповідав формату каналу – повідомляє телеканал 24

Генконсул України в Стамбулі Богдан Яременко відкликаний за підтримку євроінтеграції. 2 грудня йому передали лист за підписом міністра закордонних справ Леоніда Кожари з вимогою до 7 грудня 2013 закінчити свою дипломатичну місію і повернутися на батьківщину. Раніше Яременко заявив, що вважає фашистськими методи розгону мітингу на підтримку євроінтеграції на Майдані Незалежності в Києві.

Російський телеканал «Дождь»

Киевские студенты после разгона ЕвроМайдана укрылись в Михайловском монастыре.

Янукович не знает, кто приказывал разгонять ЕвроМайдан

Во Львове милиция отказалась разгонять

«Беркут» разогнал ЕвроМайдан в Киеве

Мэр Львова Андрей Садовый: Русские – не москали. Русских у нас всегда уважали.

Пока президент Украины Виктор Янукович объявляет  «Вперед, к европейской интеграции», а премьер Николай Азаров пытается дать задний (т. е. восточный) ход, украинские города захватили студенты. Во Львове сами вузы объявили о том, что занятий до конца недели не будет. А посему львовский Евромайдан выглядит ну просто как молодёжная вечеринка. – говорить телеведуча «Дождя»

Незалежний у Росії телеканал «Дождь» вирішив не сидіти на місці, і не  спостерігати з прямих трансляцій в інтернеті. Спеціальні кореспонденти вирушили у самий епіценрт подій  - в Україну. Один з таких журналістів Тімур Олевський, який побував, як у Києві, так і у Львові (другому за масштабністю ЄвроМайдані). Безпосередньо поспілкувався з мером міста та об’єктивно висвітлив події. Лише з саркастичністю ведуча в прямому ефірі вносила свої репліки, щодо студентів: «кому-то лиш бы на пары не ходить», а також «молодёжная вечеринка». Про те, канал «Дождь» особливо цікавиться подіями в Україні й надалі з інформаційної стрічки на сайті телеканалу не зникають свіжі новини про ЄвроМайдан.  

ЗМІ, ЯКИМ Я ДОВІРЯЮ!

Європейський вибір «Української правди»

Інтернет-видання «Українська правда» засноване 

у 2000 році журналістом Георгієм Ґонґандзе, з метою привернути Захід до утиску свободи слова в Україні. В 2004 році «Українська правда» відіграє дуже важливу роль у відображенні подій для громадськості під час Помаранчевої революції. 24 листопада  2013 року на знак підтримки учасників акції за євроінтеграцію тимчасово перейменовується в «Європейську правду». По сьогоднішній день це видання залишається незалежним, та працює в режимі реального часу. Окрім офіційного сайту, використовує також одну з соц. мереж Twitter, щоб оперативно постити щойно отриману інформацію.

Основна тематика – політика, соціальні проблеми,

економіка. На сайті постійно оновлюється інформаційна стрічка новин, архів публікацій, блоги політиків, письменників, журналістів, спортсменів. Також, регулярно публікуються журналістські розслідування Сергія Лещенка та Мустафи Найєма.

Це видання привернуло мою увагу завдяки такій 

тематиці та оперативності подачі матеріалу. Варто звернути увагу і на блоги УП. Кожен легко і просто доносить свою позицію, і пише що вважає за потрібно. Мені подобається читати точку зору людей, яка носить в собі ідеї, зовсім протилежні іншій особистості. 

«В ритмі життя»!

Ще один інформаційний потік для мене 

представляє радіокомпанія «ЕРА». Українська недержавна радіостанція інформаційно-політичного спрямування. У ефірі звучить різноманітна та актуальна інформація — новини, аналітичні та тематичні програми, трохи музики. Станція транслює інформаційні програми української служби Радіо «Свобода» та передає програми на замовлення Радіо «Голос Росії». Створена у 1997 році. В FM-діапазоні працює з 2002 року.  Радіо «ЕРА» є перша та єдина в Україні розмовна радіостанція.  Подає приклад та декларує дотримання принципу об'єктивного подання інформації.

Така тематика радіо мені подобається, адже ти можеш 

займатись своїми справами і одночасно слухати корисну для себе інформацію. Особливістю радіо «ЕРА» є безліч відомих і навіть потрібних гостей ефіру. Скажімо, вони з’являються саме тоді, коли тебе цікавить та інформація, про яку ти хочеш дізнатись більш докладніше.

На радіо «ЕРА» є безліч пізнавальних програм. Всі вони 

розділені на такі розділи:

Аналітика:

•     В контексті
•        Від першої особи
•        Віхи тижня
•        Економічний коментар
•        Між іншим
•        Ньюзмейкер
•        Полілог
•        Прайм-Ера Родео
•        Прогнози
•        Ранковий іспит
•        Світ у подвійному фокусі
•        На слуху

• Культура
• 
  
•        Книжковий базар
•        Право на культуру
•        Час культури
•  
• Цікаво і корисно
•        В тему і до теми
•        Друга сторінка
•        Історії з історій
•        Консультація
•        Соціум
• 
  
•  Спецпроекти
•         Два Д
•         Коло запитань
•         Ера жінки
•        Не останній день
•        Стосується кожного
• 
  
•  Спорт
•        Овертайм
•        Шістсот секунд про спорт

Мені найбільше імпонує програма «Від першої особи», адже метою програми  є максимально різнобічний аналіз та інформування радіослухачів про певну подію політичного, економічного чи міжнародного життя України. Гості, які запрошуються для участі у розмові, є або безпосередніми учасниками тієї чи іншої події, або людьми, від яких безпосередньо залежить ухвалення тих чи інших рішень державного значення. Інтерактивне спілкування зі слухачами, яке є безумовною позитивною ознакою програми, дає можливість слухачам поставити свої запитання гостю «Від першої особи». Гості ж, в свою чергу, мають змогу дізнатися, на якому рівні та чи інша тема є актуальною для українського суспільства.

«Віхи тижня» – ще один вдалий аналітичний проект,

адже всі ми коли-небудь підбиваємо підсумки у чомусь. Прискіпливий погляд аналітика, неординарні запитання ведучого, інтерактивне спілкування зі слухачами – оптимальна модель впливу на формування об’єктивного погляду на процеси, які нас оточують.

«Книжковий базар» – це програма для кожного, хто 

не байдужий до літературного життя в Україні, це реальні пропозиції вирішення проблем книжкового ринку від тих, хто робить українську книжку популярною. Це особливо популярний для мене ефір, адже є можливість і пізнати українську книгу, того чи іншого автора, щоби поті популяризувати у своєму оточенні.

«Історії з історій» - призначені для широкого кола 

слухачів – як для тих, хто вивчає історію у вузі чи займається науковими дослідженнями, так і для тих, хто просто цікавиться долями видатних людей і найважливішими віхами в історії нашої країни і світу. Для мене, кожен ефір, як для людини  яка не дуже завантажує себе вивченням історії, «поглинає»  у минуле, яке відтворюється у цій радіопередачі.

«На слуху» - спільний проект телекомпанії "Ера" та радіо "Ера-фм". В програмі ведуча та гість студії піднімають найбільш актуальні питання, які сьогодні цікавлять найбільшу кількість людей. Мета, яку ставить перед собою редакційна група -  дати аудиторії конкретні поради, які можна застосувати в житті. Відповідно, тематика програми не обмежується однією сферою суспільного життя. Політика та економіка, наука та освіта, здоров'я, мораль та психологія - відповіді на питання з усіх цих областей готові дати фахівці, що приходять до студії.

«Громадське ТВ»– це громадянська ініціатива!

Спільний проект відомих українських журналістів зі 

створення громадського мультимедійного медіа, завданням якого є об'єктивне та неупереджене інформування про важливі громадсько-політичні, економічні, культурні, соціальні процеси без цензури, лише у відповідності до публічних засад редакційної політики в умовах прозорого фінансування та звітування.

Мовлення телеканалу в інтернеті розпочалось 22 листопада раніше запланованого часу через рішення КабМіну, щодо призупинення євроінтеграційних процесів, фактично за тиждень до підписання угоди про асоціацію з ЄС. «Громадське телебачення» стало одним з найважливіших джерел інформації про події Євромайдану. 1 грудня прямий ефір каналу дивилось близько 100 тисяч глядачів одночасно. Гостями студії є політики, громадські діячі, особливо люди, які наближені зараз до подій на ЄвроМайдані. На Громадському зібралось безліч досвідчених журналістів, які, власне, мають досвід роботи на різних телеканалах, і стикались з різною інформаційною політикою своїх телеканалів. У транслюванні ефіру на телеекрани допомагає львівський телеканал «ZIK», адже це дає можливість побачити людям, які не мають змоги дивитись ефіри в інтернеті.

Отже, я підкреслю свої віхи. «Українська правда», 

радіо «ЕРА», «Громадське ТВ» - три найголовніших інформаційних потоки, які дають мені змогу прочитати, прослухати й переглянути найцікавіше, що відбувається в Україні та світі, а найголовніше – яким я довіряю.  Це не означає, що я не читаю інші рейтингові ЗМІ, але я відмітила для себе ті установи, в яких хотіла б працювати в майбутньому.

Про головне...і про приховану боягузливість Росії

Я дуже довго намагалась зв'язати свої думки між собою в один пост. Думаю, що у мене це вийде, хоча б для того, щоб показати свою позицію у всій ситуації присутній зараз на вулицях України, і не тільки. Моя позиція не завершується словами "Україна - це Європа". Вона конструюється на тому, що у мене є більшість аргументів/слів/думок навколо того, що зараз коїться. 
Так Азаров, ну звісно, й Янукович призупинили підготування до підписання асоціації з ЄС, так навіть через те, що вийшли люди на вулиці і мирно стояли призиваючи Януковича почути їх, не зрушили з місця. Як кажуть: "Мирний майдан, з співами і танцями" завершився 30 листопада. Поки "Беркут" не почав розчищати майдан для "йолки". Але я не про це хочу говорити... Ці новини про побиття людей усі знають... Аж забагато знають про все це. Просто після усіх цих подій усі отримали якусь надзвичайну силу, ніби то, тільки й чекали цих подій, бо інакше б не почався цей рух з захопленням будівель, і т.д. 
От Євромайдан уже існує 2 тижні. Це щось змінило? Безумовно, це привернуло увагу, як європарламентарів, звичайних європейців, так і уже європеїзованих українців. Зі сльозами на очах можна слухати про їх підтримку, про те, як політики засуджують дії наших неандертальців. Але вони всього на всього засуджують. На тому крапка. Мені інколи так хочеться звернутись, хоча б до посла США в Україні, і сказати йому: "Джеффрі, захисти мій народ від тих олігархів. Вони ж не знають, що таке бути чесними, і робити щось для народу. Ви ж не знаєте, що вони обманюють ВСІХ, і крутили вас навколо пальця зі своїм "Ми йдемо європейським шляхом". Вони ж купка неосвічених мавп. Не будьте такими наївними, бо з цією владою ви точно не зпрацюєтесь..."
Це найгірше, коли просиш іншу владу, врятувати від своєї власної. Але мене навряд чи хтось почує. 
Чим це все закінчиться я не знаю. Все складно.

Моя наступна теза буде щодо російських ЗМІ. Звісно, спочатку я хочу відзначити і українські, особливо 5 канал,  ZIK, "Канал 24", та нещодавний проект, який стартував цієї осені, і з успіхом підхоплює аудиторію "Громадське ТБ". Цими телеканалами я задоволена у плані висвітлення ЄвроМайданів. Повернусь до російських. Направду, я не стомлююсь повторювати, що російські ЗМІ - найогидніші в світі. Вони вже давно не смішні, і для нормальної людини вже давно не цікаві - просто огидні. В Україні теж є чимало телеканалів, які працюють на владу. В Росії, їх просто нереальна кількість. Зі свободою слова у них кепсько. Гірше ніж у нас. Чи це от така москалька натура, яка не дає спокою і нагло бреше? Якщо ви отримали редакційне завдання поїхати в іншу країну, відзняти матеріал про те, що там відбувається, розповісти з місця подій своєму телеканалу, то зробіть все правдиво! Це ж ваша робота. А вони, натомість, перетворюються на жовтуху. Це непрофесійно. Росіяни, які дивляться матеріали, і слухають Кисельова, а ще й вірять його словам, тоді це якісь зомбі, які не можуть самостійно думати. Таким чином і народжується ця гнійне відношення росіян до нас, бо вони бачуть, що ми, виявляється провокуємо Беркут кидаючи в них баночками з зеленим горошком, що в нас на мітинг виходить не 100 тисяч, не 700 тисяч, а всього лише 2-3. 
Переглядаючи кілька телепередач на російському тб за останні кілька днів, я зробила величезний висновок. Це ж наскільки треба бути тим людям зверхніми та безпощадними до інших, і от з такою загарбницькою натурою, яким все треба. Таке відчуття, ніби у них в голові "созрел" план, от та історична можливість відродити "великий и могучий" радянський союз, де тільки Москва отримає привілеї (зауважте, тільки Москва). Я не знаю, як виховують таких людей, і як такі люди допускають себе до такого жорстокого мислення. Та вони б мали зараз каятися за своє минуле. Їм повинно було б бути стидно від того, що чинили їхні предки. Знову ж таки - це росіяни. Вони поколіннями будуть підтримувати своїх царів, вождів, ненавидіти фашистів. Хоча на мою думку, вони не так ненавидять німців, як їх бояться. От осідав би зараз в Берліні такий Гітлер, і щоб робив Путін? Він хоче рівнятися на своїх милих диктарорів, навіть бути ними, але просто Гітлера вже немає. Путін би був, як та собака, яка підірвала інтернет кілька місяців тому. 
Ще один переляк в росіян викликає, що нашу революцію підтримує Литва, представники якої часто виходять на сцену зі зверненням до українського народу, а також Польща. Та, яка дійсно вартує звання "братній народ", і навіть на мемах в інтернеті виглядає більш приємніше поряд з Україною, ніж була нас була б Росія. Це вже переходження на особистості, але це моя правда. Так от, вони кажуть ,що Литва і Польща хочуть відтворити за допомогою України, от ту історичну Річ Посполиту, яка існувала протягом 2х столітть. Це так само смішно звучить, як і те, що наші люди кидали у Беркут баночки з зеленим горошком. Що за бредні ви несете? Варто поговорити з Росією про те, чому вони нас не хочуть залишити в спокої. Я теж можу сказати, що у них є на меті відродити Радянський союз. Хіба я не права? Там де вони главарі. Там, де Путін залишиться єдиним "царьом і властєліном народа". Там, де не будуть бавитись з Медвєдєвим в обміняйловки президентського крісла. Буде єдиний вождь. Уже не кажучи що буде з Україною. Тому, так ЗМІ змінюють думки своїх громадян. Це і називається зомбуванням. Це ж як треба додуматись Росії, щоб в Білорусії відключити українські телеканали, щоб вони не надивились тої "пурги", як думає собі Кремль, і самі не піднялись. Росіянам ж проблем не потрібно, ще й з білорусами. Мовляв, хай сидять, як мишки. Ох, не просто це все буде довести до кінця. 
Найнестерпніше, що я чула від російських експертів, що наші майдани - це "запланована, проведена перед тим кропітка робота, проведено безліч семінарів і з'їздів американського суспільства в Україну, щоб зараз організувати усе те, що уже відбувається". За словами росіян, наші майдани фінансує США, влада Кремля обурена, що європейці пхають носа в Україну, бо думає, що це їхня Україна, і вони не мають на те ніякого права. А от Росія, яка говорить за нашу економіку, і зовсім незважає на повний ноль своєї  - це взагалі абсурд.  
Скажіть, невже ми цього ніколи не позбудемось? Коли закінчеться ця російська пропаганда? От один з російських журналістів показав "могутність" держави сказавши в одній із програм "Право голоса", що "Зниження цін на газ хіба не достатньо для всіх?" 
Плебеї, не було б у вас газу, ви б були мізером у цьому світі. 
Я сподіватимусь і віритиму, на відміну від усіх скептиків, що моя країна буде №1, вона позбудеться впливу Росії, і у нас буде повна демократія. Мені будувати цю країну. Я зроблю усе, щоб якісь кремлівські шавки, які сидять зараз в своїх пишних кабінетах, навіть не наближались, і не дихали в сторону України. 
Настає нова ера, друзі. Ми переможемо. Слава Україні. 

Підтримай Європейський Вибір! #ЄВРОМАЙДАН

У четвер, 21 листопада, ЗМІ уже охрестили "чорним", пролунала, як ніж у спину, заява Азарова про призупинення євроінтеграційних процесів. Маски зірвано. Українці побачили куди дійсно прямує партія влади, і сам Янукович - В Митний Союз. Союз - який принесе нам втрату усіх цінностей, традицій, української мови. 
В мільйонів наших громадян украли віру і надію. Просто розбили на друзки. Європарламентарі у нас розчарувались. Хапались за голову, коли сиділи в Верховній Раді, і спостерігали, як регіонали з комуняками нахабно відвертались від євроінтеграційних законів. 
Вони розчарувались, але досі з щирою вірою, як і ми, дають шанс на підписання асоціації. 
Поки Янукович з державним візитом перебуває в Австрії, в Україні гряде нова революція. Тепер - ЄвроМайдан.
Минулої ночі, на майдан Незалежності, близько 2 тис. людей вийшло на мітинг, щоб підтримати своє майбутнє. Майбутнє в Європі. Після цього, мітинг поширився у всіх містах України. Зокрема, у Львові зараз відбувається мітинг біля пам'ятника Тараса Шевченка.

Звертається до вас уся громада Львова, Києва, та інших міст України. Вийдіть на вулиці усі ті, кому не байдуже ваше майбутнє. 

Львів'яни!
23 листопада о 15:30 біля пам'ятника Тараса Шевченка відбудеться вшанування пам'яті жертв Голодомору. У 16:00, всеукраїнська хвилина мовчання, і після цього продовжуватиметься мітинг "Україна в ЄС". Так що, беріть їжу, теплий одяг, плакати, прапор України або ЄС. 
Підтримайте і не розходьтеся. Нам дуже важливо, щоб ви були разом з нами!

Любомир Левицький: - Це фільм для тинейджерів

У неділю, 17 листопада відбулась прес-конференція з творчою групою та режисером "Тіней незабутих предків". 

Виконавці головних ролей презентували свою картину у Львові. У зустрічі взяли участь: режисер фільму Любомир Левицький, виконавчий продюсер Наталія Левицька, актори Дмитро Ступка, Паша Лі, Роксолана Кравчук, Марина Шако, Софа Галабурад, Владислав Никитюк, Вадим Гребенюк.

Раніше з’являлась інформація про те, що прем’єра повинна була відбутись 19 вересня, але за словами Любомира, стрічка могла б не витримати серйозної конкуренції у прокаті. Бюджет картини склав 1 млн. доларів.

Актори, в ході прес-конференції, розповіли про всі труднощі, які траплялись під час знімань,  а також про містику, яка переслідувала їх у Карпатах. Кіно знімали майже 2 роки. За цей час вони підтримували свою фізичну форму за допомогою тренувань,  зокрема, коли їм доводилось бігати по карпатських лісах.

Любомир Левицький, змусив відчути гордими і львів’ян, адже, місячний план в написанні сценарію, він виконав за всього за 10 днів, у Львові.

«Львів пахне містикою. Я знайшов безліч місць, у яких можна було б знімати»

А от уже хто полюбив цю стрічку і хоче продовження – ликуйте. Гряде 2-га частина. Принаймі, так сказав Любомир, зазначивши, що це є у планах. Тут уже Львів не оминуть.

Усіх цікавить: «Чому Чернівецьких університет?». Відповідь дуже проста: «Я навчався у цьому університеті. Я відчув його ще коли був студентом, і я повернувся»

Незалежно від усіх оцінок телекритиків, фільм уже впав у око українському глядачеві. Стрічку також переглянуть у Росії, Польщі, а ще у Торонто (Канада), Нью-Йорку  та Чикаго, (США).

Фестивальні «Ночі у Львові» завершились

15-17 листопада відбулось безліч театралізованих феєрій та дійств. У ці дні нічне життя Львова перетворюється на казку для львів’ян та гостей міста. Особливістю фестивалю стала можливість купівлі квитків через інтернет і продовження руху громадського транспорту до 01:00.

Насичена програма з більше 100-та нічних атракцій дозволила вибрати подію на свій смак, та дізнатись більше про життя міста. Зокрема, у програмі з’явилось безліч новинок. Відомий львовознавець Ілько Лемко запрошував на цифрову екскурсію з використанням доповненої реальності, а також безкоштовні зустрічі у міські раді, де говорили на тему «Львів та європейськість». Не менш цікавими були екскурсії найбільшим банком західної України «Кредобанк», у соборі св. Юра, Оперним театром, та багато інших.  

«Ніч у Львові» - це великий проект, який включає в себе два фестивалі – в липні і в листопаді. Мета – популяризація музеїв, театрів, установ, які є у Львові. Очікуємо близько 15 тис людей, в липні в нас було 10 тис людей», -  Марта Іванишин, даючи коментар «Львівській газеті»

Організатори акції очікували на 15 тис. відвідувачів. Захід у першу ніч відвідало – 4 тис. осіб, у другу – 2 тис. Попередній фестиваль «Ніч у Львові» у листопаді 2012 року відвідали понад 6500 львів’ян та гостей міста, а у липні 2013 – 12 тис.

Див. фото з фестивалю нижче

Журналістика "а ля франсез"

13 листопада, спільно з Французьким Альянсом у Львові, у книгарні "Є" відбулась зустріч з головним редактором газети "Le Monde" - Івом Аньєсом.

Студенти-журналісти, та кожен охочий мали нагоду поспілкуватись з журналістом з багаторічним досвідом.
Розмовляли про сильні та слабкі сторони журналістики.
Його книга "Підручник із журналістики. Пишемо для газет" стала у Франції головним орієнтиром у підготовлені майбутніх спеціалістів, тепер - перекладена на українську. 

Мета журналіста на сьогодні полягає у 2 пунтах (за Івом Аньєсом):

• чиста інформація, яка має бути надана публіці;
• говорити про факти, а також додати максимум деталей, і пояснити їх. Без пояснення, інформація не є повною;

Революція, як початок великого.

Велика французька революція (1789-1799) практично дала початок французькій журналістиці. Більшість революціонерів, були політичними діячами та письменниками. 

Французька журналістика має 2 підґрунтя:

• політика
• література

Кілька слів про блогінг

Франція чемпіон із кількості блогів. 

У 1789 році була підписана декларація про права людини, де у статті 11 йдеться про те, що людина має право: говорити/писати/друкувати, усе, що не суперечить Конституції держави. Повна свобода слова. Між іншим, Франція зараз одна з перших по свободі слова у світі. 

"Блогери мають користуватися тільки перевіреною інформацією" 

Коментар понад усе
Недоліком французької журналістики, Ів Аньєс, називає "коментар", і тільки тому, що до кожної своєї новини, автор статті викладає свою позицію, своє пояснення. Недавнє дослідження показало, що, приміром, ЗМІ дуже впливають на думки виборців під час виборів у Франції. 
Читачі люблять інформацію, вони хочуть бачити сенс у цій інформації, і очікують на пояснення.
Отже, коментар дуже важливий у журналістиці. Люди хочуть знати думку журналіста. 

"Факти є священими, а коментарі  - вільними"

На відміну від журналістики у Франції, де головним є коментар, англосаксонська журналістика цікавилась фактом. Французи дуже люблять втручатись у приватне життя. Месье Аньєс, радить журналістам навчитись розрізняти приватні речі, від публічних, і фокусуватись на них. 

"Ми не можемо бути об'єктивними, ми можемо бути лише чесними"

 "Непрофесіонали ніколи не замінять журналістів за фахом. Вони не зможуть збирати інформацію. Журналіст повинен вміти працювати з матеріалом"

Довідка: Ів Аньєс - екс-керівник редакції Ouest France, головний редактор газети Le Monde, та директор Центру підготовки і передпідготовки журналістів у Парижі, з 2006 року президент Асоціації прообразу Ради преси Франції. Автор низки книг про журналістику і ЗМІ. Досвід Іва Аньєса у журналітиці більше 30-ти років. 

фото: Сергій Бобра

дивись. info

Шевченко у моєму житті

Тарас Григорович Шевченко – скарб української нації. Поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч.

У моїй розповіді не буде наведено відомих фактів з його життя, які ми вивчаємо в школі, вищих навчальних установах, або ж цікавимось в інтернеті. Я розповім про те, як я познайомилась з майстром влучного слова, яке не покидає мене з дитинства. У моїй невеличкій домашній бібліотеці завжди є місце для «Кобзаря». В мене є чудовий екземпляр цієї книги 1980-го року, який потрапив у руки моїм батькам. Мій батько каже, що Кобзар - це друга Біблія, яка повинна бути у будинку кожного українця.

А тепер проте, як я познайомилась з Шевченком. 

У сім років, я залізла поміж книг, і почала шукати якісь цікавинки. Я побачила однотонну коричневу книгу, яка, в принципі,  і не мала мене зацікавити, але моя рука потягнулась за нею. З-за спини батько побачив, що я дістала, і почав мені розповідати про автора українського «бестселера». Відтоді, я полюбила цю книгу саме за те, що мені було легко читати майже усе, що увібрала у себе збірка. Уже з «Кобзарем» в руках, я розгулювала по кімнаті читаючи в голос з інтонацією «Лілею», декламуючи та наспівуючи мою просто найулюбленішу поему «Відьма», та трагічну долю «Катерини».

Потім це плавно перейшло в навчальний процес вивчення матеріалу у школі, де я з радістю піднімала руку, щоб розповісти, що я дізналась про Шевченка, уважно прочитавши його біографію з підручника. Тоді, це була зовсім левова частка з того, що ми зараз можемо дізнатись про Тараса Григоровича, адже дедалі більше дослідників вивчають його життя.

Мені дуже любо, що у Сполучених Штатах, Великій Британії, та у інших країнах, є, бодай, часточка України, часточка Кобзаревого слова. Вулиці в честь Тараса Григоровича Шевченка. Широко відома усім вулиця Шевченка в Нью-Йорку. А тепер і у Об’єднаному Королівстві.  Таку, нещодавно, найменували в Лондоні, під час днів України у Великобританії.  До речі, під час цієї акції, в Національній бібліотеці Лондона, відбулись Шевченківські читання.

Дізнатись більше про життя письменника мені допоміг Юрій Макаров і його спецпроект «Мій Шевченко». Автор подає інформацію з власного щоденника прозаїка, який мало хто читав, або цікавився ним, крокує по тих місцях, де перебував наш геній. 

«Пишуть, що він був мрійником. Частіше тікав від роботи, хоча тоді, на той час, праця була перш за все. Але Тарас був не для цього.»

Документальний фільм з 4 серій дав нове уявлення про Шевченка.

«Розмовляв французькою мовою і ходив в єнотовій шубі»

Тарас Григорович  - найсучасніший, найулюбленіший, найефектніший драматург нашої культурної спадщини.

«Шевченко кайфовий, драйвовий, модерний» (с) Юрій Макаров  

У 2014 році Україна буде святкувати двохсот річчя від дня народження діаманта нашої неньки, яку він щиро любив, прагнув незалежності, духовенства та суверенітету, що ми були великою, могутньою державою. Про це мріємо Ми. Про це мріяв Кобзар. Усе його надбання, усі твори, живописи дійшли до наших днів, і ми зберігаємо їх, знайомимо Шевченка з іншими народами, щоб вони отримали частинку нашої душі, нашої Батьківщини. Ми будемо зберігати пам’ять про унікального українського мислителя, який не забував нікого, у своїх листах, зверненнях, згадував усіх кого любив, з ким дружив, кого поважав.

Хотіла б порівняти Шевченка з найвеличнішим філософом усіх часів – Сократом. Ось уже понад двох з половиною тисяч років, його філософські роздуми надходять до нас. Недарма я згадала про Сократа, тому що, Шевченко намалював картину, на якій зображено ув’язнення Сократа,  де поруч були його учні. Це було його бачення.

Я думаю, що поетичні вчення будуть надходити до наших синів і доньок, з покоління в покоління. Ми будемо пам’ятати. Ми будемо говорити. Минуть роки, і про Шевченка буде гомоніти увесь світ.

Екологічна ситуація у Львові

Якщо ви хоч раз бували у місті Лева, ви неодмінно залишили про нього теплу згадку. Але за красивими пейзажами, архітектурою, і тісними вуличками, ховається дещо зовсім неприємне – стійкий сморід, який здатен зіпсувати враження від міста. 

Неприємний запах – далеко не одна з причин, яка викликає занепокоєння щодо екологічної ситуації у місті.

У кожному регіоні України є свої екологічні проблеми, яким необхідне негайне вирішення. На покращення екології міст, як завжди не вистачає грошей у бюджеті, тому що це не стоїть на першому місці проблем країни. Економічна й соціальна стабільність – понад усе. Але навіщо ми будемо думати про те, що нам не дають грошей, якщо люди самі створюють для себе проблеми? Ми з кожним роком «душимо» наше навколишнє середовище власноруч.

До прикладу, наше місто потерпає від:

- скупчення великої кількості пестицидів на Грибовицькому сміттєзвалищі;

- смороду у Львові, головними причинами якого фахівці називають, окрім діяльності підприємстві, які незаконно скидають стоки, ще в систему каналізації під час ремонту доріг, зношеність труб;

- шкідливих викидів різноманітних підприємств, зокрема, деревообробні заводів у Кам’янко-Бузькому районі, Миколаївського цементного заводу та інших;

- ненависної багатьма львівської проблеми води. А точніше, її відсутності.

В 2009 році у Львові проводили заміри повітря за допомогою пересувної екологічної лабораторії. За результатами досліджень, найбільш забрудненим виявилося повітря у районі вулиць Чорновола, Личаківській та Пасічній.

Крім того, у Львові обіцяли створити так звану «екологічну карту», де можна буде дізнатись, де повітря найчистіше. Цієї картою уже користуються громадяни Польщі.

Львівська екологія – це 82 млн. тонн гірничо-хімічних та 101, 5 млн. м3 вугільних відходів та 83, 14 млн. м3 неочищених вод, скинутих у водойми – такі данні наводить «Zik» на 2005 рік.

Ще одна екологічна катастрофа, на думку жителів Львівщини, може відбутись за допомогою видобутку сланцевого газу. 

3 жовтня поточного року, Львівська облрада ухвалила проект угоди  про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між державою Україна, компанією Шеврон та ТзОВ «Надра Олеська».

Сланцеве питання викликало бурхливе обговорення депутатів різних фракцій. Свободівці закликали відкласти і доопрацювати сланцеву угоду. Регіонали однозначно заявили про підтримку питання.

«Потрібно підтримати угоду, інакше нам залишиться хиріти в своїй екологічно чистій національній гордині», – заявив депутат від ПР Михайло Козяр.

Під час внесення пропозицій до рішення про погодження угоди заступник голови облради В. П’ятак поставив пропозицію на голосування, у результаті обласна рада більшістю голосів погодила сланцеву угоду. – за матеріалами Zik

Можливість видобутку сланцевого газу, дозволить нам бути газово-незалежними, і спожитивати газ в десятки разів дешевше ніж пропонує нам Росія.

Більшість жителів прилеглих районів провели мітинги проти видобутку сланцю. За їхніми словами, екологія стане ще гіршою ніж була до того. Особливо у лісах, та густо населених регіонах. Для них це буде екологічним лихом.

Звичайно, за усім цим «галасом» стоїть і Росія, яка не може допустити, щоб Україна стала незалежною і більше не мала потреби купувати газ.. Жартують, що Олімпійський факел, який згасав 4 рази, показує якість російського газу.

 Практика США та Польщі показує, що на їх екологію це майже не впливає. Не впливає з однієї причини: вони добре дбають про свою екологію. Ба більше, Польща дбає найкраще про екологію. Навіть багаття будь-де розводити заборонено, тільки в відведених для цього місцях.

Зрештою, екологія у місті Лева стоїть чи не стоїть на першому місці, але про неї говорять.