Тарас Григорович Шевченко – скарб української нації. Поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч.
У моїй
розповіді не буде наведено відомих фактів з його життя, які ми вивчаємо в
школі, вищих навчальних установах, або ж цікавимось в інтернеті. Я розповім про
те, як я познайомилась з майстром влучного слова, яке не покидає мене з
дитинства. У моїй невеличкій домашній бібліотеці завжди є місце для
«Кобзаря». В мене є чудовий екземпляр цієї книги 1980-го року, який потрапив у
руки моїм батькам. Мій батько каже, що Кобзар - це друга Біблія, яка повинна
бути у будинку кожного українця.
А тепер
проте, як я познайомилась з Шевченком.
У сім років, я залізла поміж книг, і
почала шукати якісь цікавинки. Я побачила однотонну коричневу книгу, яка, в
принципі, і не мала мене зацікавити, але
моя рука потягнулась за нею. З-за спини батько побачив, що я дістала, і почав
мені розповідати про автора українського «бестселера». Відтоді, я полюбила цю
книгу саме за те, що мені було легко читати майже усе, що увібрала у себе
збірка. Уже з «Кобзарем» в руках, я розгулювала по кімнаті читаючи в голос з
інтонацією «Лілею», декламуючи та наспівуючи мою просто найулюбленішу поему
«Відьма», та трагічну долю «Катерини».
Потім це
плавно перейшло в навчальний процес вивчення матеріалу у школі, де я з радістю
піднімала руку, щоб розповісти, що я дізналась про Шевченка, уважно прочитавши
його біографію з підручника. Тоді, це була зовсім левова частка з того, що ми
зараз можемо дізнатись про Тараса Григоровича, адже дедалі більше дослідників
вивчають його життя.
Мені дуже
любо, що у Сполучених Штатах, Великій Британії, та у інших країнах, є, бодай,
часточка України, часточка Кобзаревого слова. Вулиці в честь Тараса Григоровича
Шевченка. Широко відома усім вулиця Шевченка в Нью-Йорку. А тепер і у Об’єднаному Королівстві. Таку, нещодавно, найменували в Лондоні, під
час днів України у Великобританії. До
речі, під час цієї акції, в Національній бібліотеці Лондона, відбулись
Шевченківські читання.
Дізнатись
більше про життя письменника мені допоміг Юрій Макаров і його спецпроект «Мій
Шевченко». Автор подає інформацію з власного щоденника прозаїка, який мало хто
читав, або цікавився ним, крокує по тих місцях, де перебував наш геній.
«Пишуть, що він був
мрійником. Частіше тікав від роботи, хоча тоді, на той час, праця була перш за
все. Але Тарас був не для цього.»
Документальний
фільм з 4 серій дав нове уявлення про Шевченка.
«Розмовляв французькою
мовою і ходив в єнотовій шубі»
Тарас
Григорович - найсучасніший,
найулюбленіший, найефектніший драматург нашої культурної спадщини.
«Шевченко кайфовий,
драйвовий, модерний» (с) Юрій Макаров
У 2014 році
Україна буде святкувати двохсот річчя від дня народження діаманта нашої неньки,
яку він щиро любив, прагнув незалежності, духовенства та суверенітету, що ми
були великою, могутньою державою. Про це мріємо Ми. Про це мріяв Кобзар. Усе
його надбання, усі твори, живописи дійшли до наших днів, і ми зберігаємо їх,
знайомимо Шевченка з іншими народами, щоб вони отримали частинку нашої душі,
нашої Батьківщини. Ми будемо зберігати пам’ять про унікального українського
мислителя, який не забував нікого, у своїх листах, зверненнях, згадував усіх
кого любив, з ким дружив, кого поважав.
Хотіла б
порівняти Шевченка з найвеличнішим філософом усіх часів – Сократом. Ось уже
понад двох з половиною тисяч років, його філософські роздуми надходять до нас. Недарма
я згадала про Сократа, тому що, Шевченко намалював картину, на якій зображено
ув’язнення Сократа, де поруч були його
учні. Це було його бачення.
Я думаю, що поетичні вчення будуть надходити до наших
синів і доньок, з покоління в покоління. Ми будемо пам’ятати.
Ми будемо говорити. Минуть роки, і про Шевченка буде гомоніти увесь світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар