ШПИГУНСЬКІ ШТУЧКИ *Зимова версія* 2013

Ніч. Я знову стою біля вікна.  За вікном  -  ні душі. Хоча ні, під моїм будинком зупинилось таксі. Ненадовго. І знову рушило в дорогу.  Сніг в березні місяці ні для кого не дивний, але не зараз. Цього разу весна, як жартують, програла в карти зимі, і полонила усе моє місто. Хуртовина. І ось троє чоловіків, при цій метелиці пробують закурити сигарету. З першої спроби не вдалось, але потім усе пішло за планом, і вони розійшлись. Молодь не спить у любу погоду. Бачу двох підлітків, які уже схожі на сніговиків. Якби вони не рухались ,то я би взагалі їх  не побачила. От і вони зникли з мого поля зору. В навушниках, колись любимий, Ерік Сааде, з ритмічною піснею Hearts in the air. 

І знову пустка. Хуртовина стала мести тепер на Захід, і набрала обертів. Здається те таксі, яке зупинялось, проїхало ще коло, і знову повернулось.

Безсоння страшна штука. А ще страшніше стає, коли вона триває уже 2 місяці. Але мені навіть комфортно в такій ситуації.

На горизонті з’явився ще один персонаж. І він п’яний. Цікаво, чи помічає він, що діється навколо? Ахах, я почуваю себе маніяком, який за всіма пильно стежить, і помічає кожну деталь.

В навушниках, зазвучала мелодія Jingle Bells. До чого це?? Ще одних свят я не переживу… Знову цілими ночами вислуховувати, як люди, під градусом, горланять колядки в мене під вікнами?? О так, мені завжди щастить. Дякую, наслухалась.

Ось і ще один герой мого «пригодницького роману». То іде, то біжить…

Тепер пісня Amy Winehouse – Rehab. Я дуже сумую за Еммі. Тільки б не заплакати.

Чому людям не сидиться вдома? Чому вони лазять по вулиці? Якщо їм не спиться, як і мені, то подивились б телевізор, випили гарячого чаю, постояли б біля вікна з ноутбуком, і написали парочку рядків ,про щось безглузде, що прийде їм в голову. Ну от як я. В теплі, біля батареї.

Тиша. Мені стає нудно. Звідки у мене взялись пісні, де грає мелодія фортепіано?? Я щось таким не захоплювалась. Включаю іншу мелодію…Якщо це можна назвати мелодією, пісню All day, all night, What the Fuck…Тут мене прорвало на сміх, і в голові прокрутились уривки з минулого. Окей, проїхали.

Тут один чувак йде і тупає черевиками, в надії, змести з них сніг. Такий наївний. Він ще не знає життя. Чула голос, якоїсь дівчини, але ніде її не бачу. Чи це мені причувається?

Побачила собаку, який з’явився ні звідки, так само і зник. Швидкий зараза, але знай – я швидкіша. Оплески моєму маразму. Він сьогодні в ударі. Проїхав білий джип, ааааа. Посигналив прямо перед моїми вікнами. Мені страшно. А якщо водій цього «красавца» мене побачив?? Привіт, маразм. Ми не бачились з тобою кілька хвилин.

Люблю коли натхнення приходить вночі. Але чи можна сказати, що зараз це натхнення? Я описую людей, які не підозрюють, що вони під прицілом мого пильного ока і пальців, які торкаються клавіатури,і зараз набирають ці слова. Да уж…

Недавно, була одна така смішна історія. Як завжди під вікнами в мене тусуються алкаші. Серед білого дня, вони стали посеред  дороги, їх було четверо - троє мужиків, і одна жінка, почали кричати один на одного. Ну та, не дивно, що саме в стані алкогольного сп’яніння, в людей такий шалений викид агресії. І пішло поїхало, жінку об матюкали, бутилки, які назбирали - побили, прямо на дорозі, машини не могли проїхати, тай боялись, щоб не пробити шини.  Хтось з мирних жителів, яким пощастило бачити це видовище, викликали міліцію. А я як завжди стою і в вікні і вмираю з того, що відбувається. Ні, ви не подумайте, мені не все одно до цієї ситуації було, хоча… Одним словом, правоохоронні органи, виконали свій обов’язок, і посадили їх в бобік. Даа, сама розповіла, і сама посміялась. І ще чому все це відбувається на моїх очах? Навіщо травмувати мою дитячу психіку? Чорт, я до такого була не готова.

За час моєї розповіді, я не побачила нічого цікавого, взагалі нікого не бачила. Це знак, що мій шпигунський прилавок пора закривати. Наостанок, пісня Бумбокс – Зима. Ох, звела ж мене, зараза, з розума.