Підтримай Європейський Вибір! #ЄВРОМАЙДАН

У четвер, 21 листопада, ЗМІ уже охрестили "чорним", пролунала, як ніж у спину, заява Азарова про призупинення євроінтеграційних процесів. Маски зірвано. Українці побачили куди дійсно прямує партія влади, і сам Янукович - В Митний Союз. Союз - який принесе нам втрату усіх цінностей, традицій, української мови. 
В мільйонів наших громадян украли віру і надію. Просто розбили на друзки. Європарламентарі у нас розчарувались. Хапались за голову, коли сиділи в Верховній Раді, і спостерігали, як регіонали з комуняками нахабно відвертались від євроінтеграційних законів. 
Вони розчарувались, але досі з щирою вірою, як і ми, дають шанс на підписання асоціації. 
Поки Янукович з державним візитом перебуває в Австрії, в Україні гряде нова революція. Тепер - ЄвроМайдан.
Минулої ночі, на майдан Незалежності, близько 2 тис. людей вийшло на мітинг, щоб підтримати своє майбутнє. Майбутнє в Європі. Після цього, мітинг поширився у всіх містах України. Зокрема, у Львові зараз відбувається мітинг біля пам'ятника Тараса Шевченка.

Звертається до вас уся громада Львова, Києва, та інших міст України. Вийдіть на вулиці усі ті, кому не байдуже ваше майбутнє. 

Львів'яни!
23 листопада о 15:30 біля пам'ятника Тараса Шевченка відбудеться вшанування пам'яті жертв Голодомору. У 16:00, всеукраїнська хвилина мовчання, і після цього продовжуватиметься мітинг "Україна в ЄС". Так що, беріть їжу, теплий одяг, плакати, прапор України або ЄС. 
Підтримайте і не розходьтеся. Нам дуже важливо, щоб ви були разом з нами!

Любомир Левицький: - Це фільм для тинейджерів

У неділю, 17 листопада відбулась прес-конференція з творчою групою та режисером "Тіней незабутих предків". 

Виконавці головних ролей презентували свою картину у Львові. У зустрічі взяли участь: режисер фільму Любомир Левицький, виконавчий продюсер Наталія Левицька, актори Дмитро Ступка, Паша Лі, Роксолана Кравчук, Марина Шако, Софа Галабурад, Владислав Никитюк, Вадим Гребенюк.

Раніше з’являлась інформація про те, що прем’єра повинна була відбутись 19 вересня, але за словами Любомира, стрічка могла б не витримати серйозної конкуренції у прокаті. Бюджет картини склав 1 млн. доларів.

Актори, в ході прес-конференції, розповіли про всі труднощі, які траплялись під час знімань,  а також про містику, яка переслідувала їх у Карпатах. Кіно знімали майже 2 роки. За цей час вони підтримували свою фізичну форму за допомогою тренувань,  зокрема, коли їм доводилось бігати по карпатських лісах.

Любомир Левицький, змусив відчути гордими і львів’ян, адже, місячний план в написанні сценарію, він виконав за всього за 10 днів, у Львові.

«Львів пахне містикою. Я знайшов безліч місць, у яких можна було б знімати»

А от уже хто полюбив цю стрічку і хоче продовження – ликуйте. Гряде 2-га частина. Принаймі, так сказав Любомир, зазначивши, що це є у планах. Тут уже Львів не оминуть.

Усіх цікавить: «Чому Чернівецьких університет?». Відповідь дуже проста: «Я навчався у цьому університеті. Я відчув його ще коли був студентом, і я повернувся»

Незалежно від усіх оцінок телекритиків, фільм уже впав у око українському глядачеві. Стрічку також переглянуть у Росії, Польщі, а ще у Торонто (Канада), Нью-Йорку  та Чикаго, (США).

Фестивальні «Ночі у Львові» завершились

15-17 листопада відбулось безліч театралізованих феєрій та дійств. У ці дні нічне життя Львова перетворюється на казку для львів’ян та гостей міста. Особливістю фестивалю стала можливість купівлі квитків через інтернет і продовження руху громадського транспорту до 01:00.

Насичена програма з більше 100-та нічних атракцій дозволила вибрати подію на свій смак, та дізнатись більше про життя міста. Зокрема, у програмі з’явилось безліч новинок. Відомий львовознавець Ілько Лемко запрошував на цифрову екскурсію з використанням доповненої реальності, а також безкоштовні зустрічі у міські раді, де говорили на тему «Львів та європейськість». Не менш цікавими були екскурсії найбільшим банком західної України «Кредобанк», у соборі св. Юра, Оперним театром, та багато інших.  

«Ніч у Львові» - це великий проект, який включає в себе два фестивалі – в липні і в листопаді. Мета – популяризація музеїв, театрів, установ, які є у Львові. Очікуємо близько 15 тис людей, в липні в нас було 10 тис людей», -  Марта Іванишин, даючи коментар «Львівській газеті»

Організатори акції очікували на 15 тис. відвідувачів. Захід у першу ніч відвідало – 4 тис. осіб, у другу – 2 тис. Попередній фестиваль «Ніч у Львові» у листопаді 2012 року відвідали понад 6500 львів’ян та гостей міста, а у липні 2013 – 12 тис.

Див. фото з фестивалю нижче

Журналістика "а ля франсез"

13 листопада, спільно з Французьким Альянсом у Львові, у книгарні "Є" відбулась зустріч з головним редактором газети "Le Monde" - Івом Аньєсом.

Студенти-журналісти, та кожен охочий мали нагоду поспілкуватись з журналістом з багаторічним досвідом.
Розмовляли про сильні та слабкі сторони журналістики.
Його книга "Підручник із журналістики. Пишемо для газет" стала у Франції головним орієнтиром у підготовлені майбутніх спеціалістів, тепер - перекладена на українську. 

Мета журналіста на сьогодні полягає у 2 пунтах (за Івом Аньєсом):

• чиста інформація, яка має бути надана публіці;
• говорити про факти, а також додати максимум деталей, і пояснити їх. Без пояснення, інформація не є повною;

Революція, як початок великого.

Велика французька революція (1789-1799) практично дала початок французькій журналістиці. Більшість революціонерів, були політичними діячами та письменниками. 

Французька журналістика має 2 підґрунтя:

• політика
• література

Кілька слів про блогінг

Франція чемпіон із кількості блогів. 

У 1789 році була підписана декларація про права людини, де у статті 11 йдеться про те, що людина має право: говорити/писати/друкувати, усе, що не суперечить Конституції держави. Повна свобода слова. Між іншим, Франція зараз одна з перших по свободі слова у світі. 

"Блогери мають користуватися тільки перевіреною інформацією" 

Коментар понад усе
Недоліком французької журналістики, Ів Аньєс, називає "коментар", і тільки тому, що до кожної своєї новини, автор статті викладає свою позицію, своє пояснення. Недавнє дослідження показало, що, приміром, ЗМІ дуже впливають на думки виборців під час виборів у Франції. 
Читачі люблять інформацію, вони хочуть бачити сенс у цій інформації, і очікують на пояснення.
Отже, коментар дуже важливий у журналістиці. Люди хочуть знати думку журналіста. 

"Факти є священими, а коментарі  - вільними"

На відміну від журналістики у Франції, де головним є коментар, англосаксонська журналістика цікавилась фактом. Французи дуже люблять втручатись у приватне життя. Месье Аньєс, радить журналістам навчитись розрізняти приватні речі, від публічних, і фокусуватись на них. 

"Ми не можемо бути об'єктивними, ми можемо бути лише чесними"

 "Непрофесіонали ніколи не замінять журналістів за фахом. Вони не зможуть збирати інформацію. Журналіст повинен вміти працювати з матеріалом"

Довідка: Ів Аньєс - екс-керівник редакції Ouest France, головний редактор газети Le Monde, та директор Центру підготовки і передпідготовки журналістів у Парижі, з 2006 року президент Асоціації прообразу Ради преси Франції. Автор низки книг про журналістику і ЗМІ. Досвід Іва Аньєса у журналітиці більше 30-ти років. 

фото: Сергій Бобра

дивись. info

Шевченко у моєму житті

Тарас Григорович Шевченко – скарб української нації. Поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч.

У моїй розповіді не буде наведено відомих фактів з його життя, які ми вивчаємо в школі, вищих навчальних установах, або ж цікавимось в інтернеті. Я розповім про те, як я познайомилась з майстром влучного слова, яке не покидає мене з дитинства. У моїй невеличкій домашній бібліотеці завжди є місце для «Кобзаря». В мене є чудовий екземпляр цієї книги 1980-го року, який потрапив у руки моїм батькам. Мій батько каже, що Кобзар - це друга Біблія, яка повинна бути у будинку кожного українця.

А тепер проте, як я познайомилась з Шевченком. 

У сім років, я залізла поміж книг, і почала шукати якісь цікавинки. Я побачила однотонну коричневу книгу, яка, в принципі,  і не мала мене зацікавити, але моя рука потягнулась за нею. З-за спини батько побачив, що я дістала, і почав мені розповідати про автора українського «бестселера». Відтоді, я полюбила цю книгу саме за те, що мені було легко читати майже усе, що увібрала у себе збірка. Уже з «Кобзарем» в руках, я розгулювала по кімнаті читаючи в голос з інтонацією «Лілею», декламуючи та наспівуючи мою просто найулюбленішу поему «Відьма», та трагічну долю «Катерини».

Потім це плавно перейшло в навчальний процес вивчення матеріалу у школі, де я з радістю піднімала руку, щоб розповісти, що я дізналась про Шевченка, уважно прочитавши його біографію з підручника. Тоді, це була зовсім левова частка з того, що ми зараз можемо дізнатись про Тараса Григоровича, адже дедалі більше дослідників вивчають його життя.

Мені дуже любо, що у Сполучених Штатах, Великій Британії, та у інших країнах, є, бодай, часточка України, часточка Кобзаревого слова. Вулиці в честь Тараса Григоровича Шевченка. Широко відома усім вулиця Шевченка в Нью-Йорку. А тепер і у Об’єднаному Королівстві.  Таку, нещодавно, найменували в Лондоні, під час днів України у Великобританії.  До речі, під час цієї акції, в Національній бібліотеці Лондона, відбулись Шевченківські читання.

Дізнатись більше про життя письменника мені допоміг Юрій Макаров і його спецпроект «Мій Шевченко». Автор подає інформацію з власного щоденника прозаїка, який мало хто читав, або цікавився ним, крокує по тих місцях, де перебував наш геній. 

«Пишуть, що він був мрійником. Частіше тікав від роботи, хоча тоді, на той час, праця була перш за все. Але Тарас був не для цього.»

Документальний фільм з 4 серій дав нове уявлення про Шевченка.

«Розмовляв французькою мовою і ходив в єнотовій шубі»

Тарас Григорович  - найсучасніший, найулюбленіший, найефектніший драматург нашої культурної спадщини.

«Шевченко кайфовий, драйвовий, модерний» (с) Юрій Макаров  

У 2014 році Україна буде святкувати двохсот річчя від дня народження діаманта нашої неньки, яку він щиро любив, прагнув незалежності, духовенства та суверенітету, що ми були великою, могутньою державою. Про це мріємо Ми. Про це мріяв Кобзар. Усе його надбання, усі твори, живописи дійшли до наших днів, і ми зберігаємо їх, знайомимо Шевченка з іншими народами, щоб вони отримали частинку нашої душі, нашої Батьківщини. Ми будемо зберігати пам’ять про унікального українського мислителя, який не забував нікого, у своїх листах, зверненнях, згадував усіх кого любив, з ким дружив, кого поважав.

Хотіла б порівняти Шевченка з найвеличнішим філософом усіх часів – Сократом. Ось уже понад двох з половиною тисяч років, його філософські роздуми надходять до нас. Недарма я згадала про Сократа, тому що, Шевченко намалював картину, на якій зображено ув’язнення Сократа,  де поруч були його учні. Це було його бачення.

Я думаю, що поетичні вчення будуть надходити до наших синів і доньок, з покоління в покоління. Ми будемо пам’ятати. Ми будемо говорити. Минуть роки, і про Шевченка буде гомоніти увесь світ.

Екологічна ситуація у Львові

Якщо ви хоч раз бували у місті Лева, ви неодмінно залишили про нього теплу згадку. Але за красивими пейзажами, архітектурою, і тісними вуличками, ховається дещо зовсім неприємне – стійкий сморід, який здатен зіпсувати враження від міста. 

Неприємний запах – далеко не одна з причин, яка викликає занепокоєння щодо екологічної ситуації у місті.

У кожному регіоні України є свої екологічні проблеми, яким необхідне негайне вирішення. На покращення екології міст, як завжди не вистачає грошей у бюджеті, тому що це не стоїть на першому місці проблем країни. Економічна й соціальна стабільність – понад усе. Але навіщо ми будемо думати про те, що нам не дають грошей, якщо люди самі створюють для себе проблеми? Ми з кожним роком «душимо» наше навколишнє середовище власноруч.

До прикладу, наше місто потерпає від:

- скупчення великої кількості пестицидів на Грибовицькому сміттєзвалищі;

- смороду у Львові, головними причинами якого фахівці називають, окрім діяльності підприємстві, які незаконно скидають стоки, ще в систему каналізації під час ремонту доріг, зношеність труб;

- шкідливих викидів різноманітних підприємств, зокрема, деревообробні заводів у Кам’янко-Бузькому районі, Миколаївського цементного заводу та інших;

- ненависної багатьма львівської проблеми води. А точніше, її відсутності.

В 2009 році у Львові проводили заміри повітря за допомогою пересувної екологічної лабораторії. За результатами досліджень, найбільш забрудненим виявилося повітря у районі вулиць Чорновола, Личаківській та Пасічній.

Крім того, у Львові обіцяли створити так звану «екологічну карту», де можна буде дізнатись, де повітря найчистіше. Цієї картою уже користуються громадяни Польщі.

Львівська екологія – це 82 млн. тонн гірничо-хімічних та 101, 5 млн. м3 вугільних відходів та 83, 14 млн. м3 неочищених вод, скинутих у водойми – такі данні наводить «Zik» на 2005 рік.

Ще одна екологічна катастрофа, на думку жителів Львівщини, може відбутись за допомогою видобутку сланцевого газу. 

3 жовтня поточного року, Львівська облрада ухвалила проект угоди  про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між державою Україна, компанією Шеврон та ТзОВ «Надра Олеська».

Сланцеве питання викликало бурхливе обговорення депутатів різних фракцій. Свободівці закликали відкласти і доопрацювати сланцеву угоду. Регіонали однозначно заявили про підтримку питання.

«Потрібно підтримати угоду, інакше нам залишиться хиріти в своїй екологічно чистій національній гордині», – заявив депутат від ПР Михайло Козяр.

Під час внесення пропозицій до рішення про погодження угоди заступник голови облради В. П’ятак поставив пропозицію на голосування, у результаті обласна рада більшістю голосів погодила сланцеву угоду. – за матеріалами Zik

Можливість видобутку сланцевого газу, дозволить нам бути газово-незалежними, і спожитивати газ в десятки разів дешевше ніж пропонує нам Росія.

Більшість жителів прилеглих районів провели мітинги проти видобутку сланцю. За їхніми словами, екологія стане ще гіршою ніж була до того. Особливо у лісах, та густо населених регіонах. Для них це буде екологічним лихом.

Звичайно, за усім цим «галасом» стоїть і Росія, яка не може допустити, щоб Україна стала незалежною і більше не мала потреби купувати газ.. Жартують, що Олімпійський факел, який згасав 4 рази, показує якість російського газу.

 Практика США та Польщі показує, що на їх екологію це майже не впливає. Не впливає з однієї причини: вони добре дбають про свою екологію. Ба більше, Польща дбає найкраще про екологію. Навіть багаття будь-де розводити заборонено, тільки в відведених для цього місцях.

Зрештою, екологія у місті Лева стоїть чи не стоїть на першому місці, але про неї говорять.