понеділок, 12 листопада 2012 р.

Землю і душу не продають!


                                  Кому належатиме сiльськогосподарська земля в 2015 роцi?

«Земля як складова життєвого простору української нації в жодному разі не може бути предметом купівлі-продажу»
«Свобода» — категорично проти ринку землі, адже це — невiдмінна складова життєвого простору, одна з основ національного суверинітету і стратегічного ресурсу держави»(с)Олег Тягнибок

Також очiльник об’єднання заявив: :«У той час, як українські селяни живуть у злиднях, ледве зводячи кінці з кінцями, скоробагатьки отримують надприбутки. В Україні вже з’явилися мільярдери, які отримали свої основні капітали з аграрного сектора. Впадає у вічі разючий контраст між прибутками олігархів і простих українців. Причина — в нещадній експлуатації української землі, а також у тому, що селяни змушені працювати за копійки, і так само за копійки продавати свою сільськогосподарську продукцію. Такими є наслідки розпаювання землі, яке за масштабами зловживань можна порівняти хіба що з ваучерною „прихватизацією“ 90-х років. Формально селяни стали власниками земельних паїв, а насправді більша частина землі опинилися у власності олігархів-латифундистів, які абсолютно байдужі до збереження сільськогосподарських земель України — вони їх, не змигнувши оком, знищують виснажливою експлуатацією або нецільовим використанням. Землі, піддані хижацькій експлуатації — це втрачений життєвий простір для майбутніх поколінь українців!

Нагадаю відомі слова Грушевського: “Добрий земельний закон займе місце в нашій національній бібліотеці поруч Шевченкового Кобзаря”.
А тепер давайте подивимося закони, які наприймала Верховна Рада різних скликань. Чи займуть ці закони місце поряд із Кобзарем Шевченка? А це 37 законів і 86 змін до законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу — 48, до Закону “Про оренду землі” — 22, 64 постанови Верховної Ради України, 178 указів Президента України, 84 постанови Кабінету Міністрів України і 758 відомчих актів. Це такі реалії на сьогодні.
Політичний аспект — полягає в тому, що згідно із статтею 13 Конституції України земля зафіксована як об’єкт права власності українського народу, тобто належить народу на всій її території. Разом з тим приватна власність на землю, поряд з державною і колективною, запроваджена Законом України “Про форми власності на землю” ще 30 січня 1992 року.

 Це графік, який показує у відсотках розподіл земель України:


На сьогодні в усіх 27 країнах Європейського Союзу діє налагоджений ринок землі, який і є основою ринкового сільського господарства. У більшості держав — старих членів ЄС прямих юридичних обмежень на володіння сільськогосподарськими землями немає, проте нові члени Євросоюзу запровадили обмеження на володіння сільськогосподарськими землями для іноземців, у тому числі і для громадян держав — членів ЄС.
  Так, у Чехії, Литві та Словаччині іноземні фізичні та юридичні особи не мають права купувати землю сільськогосподарського призначення.
В Угорщині громадяни можуть придбати не більше 300 гектарів землі в одні руки. Іноземні фізичні та юридичні особи до 2011 року не могли купувати такі землі, проте якщо іноземець проживає на території країни не менше трьох років і провадить сільськогосподарську діяльність, то він, як і громадянин Угорщини, може придбати землю у власність.
  У Румунії площа купівлі обмежена 200 гектарами, у Данії — 30, при цьому потрібна ще фахова підготовка та фермерський досвід.
Для узагальнення слід зауважити, що загалом у державах ЄС практика трансакцій з купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення не є достатньо поширеною, і лише від 1 до 5 відсотків земель перебувають щорічно в обігу. Ціни на землі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві, також значно коливаються в різних країнах і регіонах Європи — від 800 євро до 35 тисяч, в окремих випадках до 50 тисяч євро за 1 гектар.
  Після прийняття 234 нардепами Закону “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо набуття права власності на землю” виникла небезпека втрати останньго нацiонального ресурсу.
  Тепер іноземці зможуть купувати землю державної і комунальної власності “у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України”. Крім того, вони зможуть купувати землю “за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна”.
  Депутати відмовилися продовжити мораторій на продаж земель сільгосппризначення до 2014-го. Відтак із першого січня 2013-ого в Україні можна буде продавати або ж купувати землі сільськогосподарського призначення. І хоч в Кабміні спростовують такі плани, адже поки що немає закону про ринок землі (документ прийнятий парламентом лише  у першому читанні), не можна не помітити чітких кроків влади до створення ринку землі в Україні.

Нашу українську землю нiколи не залишуть у спокої, адже це великий куш , який приносить, в першу чергу, нашим депутатам величезнi прибутки.  Здаэться, що наша земля, скоро перетвориться на суцiльний iноземний ринок, якщо закон про який я згадувала вище, все-таки ввiйде в обiг. Зараз, я не можу чiтко сформулювати кому належатиме сiльськогосподарська земля в 2015 роцi, проте, переконана, що з законами, якi зараз прийнятi, i тi, якi будуть прийнятi в майбутньому, а їх буде не мало, все сходиться до того, що земля буде належати всiм, окрiм українцiв. Можливо, я помиляюсь. Я i український народ, будемо сподiватись на краще.

Немає коментарів:

Дописати коментар