Голодний подих 32-33х

Голодомор - геноцид українського народу. Масове винищення українців, як нації. Радянський Союз, який хотів стерти з лиця землі  -  українців. Вибравши найвлучнішу зброю - іжу, точніше - без їжі. Забирали усе, що можна було з*їсти.

Ми знаємо і чуємо безліч свідчень очевидців, які змогли вижити у цій катастрофі. Зі сльозами на очах згадують цей переломний момент.

Ця трагедія, закарбована у нашій пам*яті навіки. Кожен українець від народження повинен знати про цю жахливу дату.. Про ці голодом зморені понівечені життя. Так люди не повинні помирати.

Так не помирають.
Ми маємо знати, і не допустити такого ніколи..Навіть про це мови бути не може...

Зараз подумати...адже тоді не залишилось нічого..жодного шматочка хлібчика...

Усвідомити, що тоді було важко...На серці важко, згадуючи голодом зморених людей...

Люди тримались з останніх сил. Сталось найгірше - канібалізм. Ми не можем зараз зрозуміти, як можна було з*їсти ЛЮДИНУ...
Люди божеволіли...


Я завжди буду пам*ятати про цю трагедію. Це довічна журба...Цю журбу несуть всі українці.

Мені глибоко жаль, що про Голодомор згадують
лише раз у рік, і я у тому числі.

Ті, хто приніс цю журбу Україні, уже покарані, я у цьому впевнена. Ніхто немає права забирати людське життя, крім нашого Творця. Пам*ятаймо друзі, і запаліть свічу 24 листопада. Одна свіча буде символом однієї загубленої душі Голодомором.