#Рада2012: Тушки, персональне голосування, блокування і розблокування Ради, право Президента, і довгострокові вибори.

Серед усіх подій, які відбуваються в Україні, ця подія набрала найбільше обертів. Я почну з першого дня роботи нового парламенту 7-го скликання. День, 12 грудня 2012 року, здавалось, не віщує біди. А що? Всього лише день, коли Україною будуть керувати нові люди, і не зовсім нові. А потім після цього дня я не змогла нічого написати, у мене після всіх цих новин, відбило любе бажання, про що-небудь думати. Пригадую, як цілий день дивилась телеканал «Рада» і спостерігала за всім, що відбувається. Народу було як ніколи. Тоді в Раду прийшло 445 депутатів з 450, бо на окремих округах, за різноманітні фальсифікації, так і не вдалось домовитись.

Не знаю, як так сталось, але я пропустила момент, коли ВО Свобода, Партія Удар, ОО Батьківщина, виганяли тушок з Ради. Розкажу, як було діло.  Батько і син, Олександр та Андрій Табалови, які ввійшли в Раду, як представники опозиції «Батьківщини», відмовились, щоб увійти в фракцію в парламенті, на меті, щоб увійти до Партії Регіонів.
«Життя тут вони мати не будуть» - так заявив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Це стало першою темою на порядку денному нового парламенту. Три опозиційні фракції заявили, що Табалови, не можуть стати повноважними депутатами. Такого, якщо чесно, я не очікувала. Табалови стали першими хто відмовився ввійти в фракцію «Батьківщина» ось таким шляхом. "Свобода" почала свою діяльність у Раді з того, що спробувала не пустити до зали батька і сина Табалових. Тож коли Табалови, ігноруючи спроби журналістів довідатися про причини їхнього вчинку, підійшли до дверей сесійної зали парламенту та відчинили їх, вони почули крики "Тушок геть!" і відчули на собі міць кулаків "свободівців". Побачивши такий натиск, навіть охоронець сесійної зали, який був біля дверей, зі здивованим обличчям, відійшов убік. Табалови явно такого не очікували, і потім вирішили зайти з іншого боку - де сиділи комуністи і регіонали. Але на них чекали і там. Так що їх так і не допустили до Ради, до своїх робочих місць, і зрештою, їх позбавили мандатів. Таким був перший день парламенту, і опозиційні сили заявили, що не допустять і не попустять такого нікому.

Крокуємо далі. До лютого місяця не було нічого цікавого, принаймні, для мене. 5 лютого три опозиційні сили знову взяли вверх, і це тривало до сьогодні. З’явились суперечки в тому, що депутати Партії Регіонів голосують не тільки за себе, а й за депутатів «прогульників», яких немає на робочих місцях. Тоді, партія «Удар», почала наступ.  До відкриття 2-гої сесії залишалось 14 днів, і регіонали думали, що їх «попустить». Аж ніяк. «Удар» наголосив: «Стоятиме до кінця». Це схоже, на оборону тодішнього Сталінграду від німців, у період війни. Так, щодо 19-го лютого, регіонали помилились. Трибуна і далі блокувалась, парламент не працював, 3 фракції ночували в Раді, і стояли на варті, щоб регіонали неочікувано не «напали».

«Більшість депутатів навіть не читає за що, або проти чого, вони голосують» - такий коментар Віктора Медчука – нардепа 6-го скликання, я встигла собі записати. І мені ці слова сподобались, бо відчуття, що їм все одно, що підтримувати, а що – ні, лиш би натиснути кнопку.

В Раді, УДАРівці, Свободівці, і фракція Батьківщина, уже дали кілька кличок регіоналам «Кнопкодави», «Піаністи»,  проте, їм начхати на такі назви, і вони не бажають «коритися».

Далеко, це було не єдине. «Удар» пішов далі, і на робочих місцях усіх нардепів, наклеїли наклейки з написом «Голосую особисто, не голосую за інших», а також розвішали плакати. У перші дні блокади, коли хтось після першої ночі зірвав плакат "УДАРівців", Віктор Пинзенник пожартував, мовляв, "Хтось взяв собі додому за сувенір"

І хто ще не зрозумів, все це заради персонального голосування, щоб впровадити сенсорну кнопку. Сенсорна кнопка, повинна забезпечити прозорість голосування, але як виявилось її теж можна «обдурити».  

Рада продовжує блокування, і ПР не йде на поступки. Єфремов сказав, що готовий битись об стінку головою, аби тільки не голосувати сенсорною кнопкою. Оце жесть. Не хочуть регіонали такого, бо хочуть і надалі грабувати народ, адже будуть висувати свої «брудні» законопроекти.  До мене дійшов і той момент, що сьогодні уже 22 лютого, а саміт Україна-ЄС уже 25 – в понеділок. А в Європарламент занепокоєний тим, що зараз там відбувається. Парламент не працює, Саміт уже близько, все може зірватись, і Опозиція навіть не гляне на цю зустріч, допоки не буде запроваджене персональне голосування. Вони готові на цю жертву. І знаєте, я за них.

По Конституційному закону, після 30-ти днів не роботи парламенту, у Президента з’являється право на те,  щоб розпустити парламент, і тоді будуть довгострокові вибори.

Опозиція готова до повторних виборів:

«Ми сьогодні чітко заявили главі парламенту: «Батьківщина» готова йти на довгострокові і президентські вибори. Ми створюємо робочу групу, для підготовки нових законів про вибори, по яких депутати будуть обиратись виключно по відкритих списках, і це не дасть їм можливості сфальсифікувати вибори. Ми готові до того, що опозиція піде на ці вибори, і переможе» - Арсеній Яценюк

І ось буквально годину тому, я дізналась, що Рада розблокована. Опозиція вистояла до кінця. Як стало відомо,  народні депутати мають намір розглянути кілька питань. Це звичайно, щоб блокувалися картки відсутніх депутатів, і ухвалення спільної заяви про євроінтеграцію (за цю інформацію дякую ТСН). І ще що дуже дивно чути, що на робочих місцях, присутні усі депутати фракцій.

Головне, щоб це не було зроблено дарма, тому що, якщо щось піде знову не так, опозиції знову прийдеться блокувати трибуну, і блокувати уже 30 днів.Вони витримали 17 днів, більшу половину місяця, а тут знову доведеться все спочатку. Мені здається, що повторне блокування, сил уже просто не вистачить. Але, тим не менше, друзі! Це перемога!