З Новим Роком, з Новим Щастям, і моїм поверненням!)

Друзі!
Давненько я не оновлювала свій блог. Не писала сюди публікацій, і мені соромно,адже це справа кількох хвилин, щоб написати, хоч кілька слів.
Але! В останній день 2012 року, я взялась за цю справу. З моменту моєї останьої публікації минуло 19 днів, ось тоді, після першого дня роботи нового парламенту 7-го скликання, у мене сталася "криза",  у плані творчості, ну нічого я немогла написати, зовсім, навіть у моєму записничку немає жодних записів і тем, на які б я хотіла написати. Просто пустка.
Оскільки, це останній день у році, і через кілька годин ми на порозі зустрінемо новий, я хочу вас з цим привітати. Кожному з нас цей рік запам'ятався різноманітними подіями.

Поділюсь з вами подіями, які закарбувались у моїй пам'яті, в вирушаючому з нашої країни, році:

• Закінчення шкільної стежини;
• ЗНО (Яке спочатку було страшним, допоки не здала 1-ший тест, пфф)
• Випускний (Було весело)
• Плутанина з документами на вступ, і медична довідка (Охх і намучилась я тоді)
• Творчий конкурс на факультеті журналістики (Цього я не забуду, це було круто, чого тема одна варта : "Журналісти - ланцюгові пси демократії, а не ланцюгові пси свої господарів" - і все - пиши, що хочеш. І мене поперло на 3 ст. ) 
• Звістка про те, що я вступила в університет імені Івана Франка (Гордість!)
• День Народження ( Було чудово)
• Євро 2012 (Таких емоцій, я не отримувала ще ніколи. Це було просто бомбезно. Фанати просто фантастичні)
• Перші дні навчання на факультеті мрії - журналістики )))
• Перше знайомство з групою ( Коли зайшла в аудиторію, я почала лахати зі всіх (але в хорошому сенсі цього слова))
• Перші враження від факультету (Це - мрія. Я ні хвилини не роздумувала над тим, що обрала не правильно, а обрала правильний факультет.)
• Вибори 2012
• Перший день нового парламенту #Рада2012 ( Такого настрою у мене ще не було, ахах, тушки, бійки, і різноманітна ахінея, після яких я не могла нічого написати!!! Загадка - Чому? )
• Перші заліки (прийшлось попітніти)

Я щаслива, що цей рік минув саме так, і розраховую, що у новому році, усе буде, ще казковіше)

А зараз я кажу :

#Рада2012

12.12.12- ця дата не тільки цікава своєю однаковою цифрою, а й подією в Україні - депутати 7-го скликання, новообранні члени політичних сил, сьогодні починають свою роботу. В 10:00 Володимир Литвин офіційно привітав новий уряд, закликав об'єктивно в майбутньому приймати законопроекти. 
Віктор Янукович не зміг бути присутнім в уряді, оскільки зараз перебуває з офіційним візитом в Індії (в принципі це не так було важливо, знаходиться він там чи ні).
Політики уже склали присяги, і почнуть свою роботу у парламенті.
На мою  думку, якщо, ось цей уряд нічого не зробить на користь українців і нам надалі будуть обіцяти "Пакращення", то це стане для нас останньою краплею. Ми повірили в останнє.
Зараз в Раді народу як ніколи. 445 обранних депутатів з 450, оскільки на скандальних округах так і не обрали "переможців".
Сьогодні націоналісти і комуністи зібрались під одним куполом. Цікаво, які відносини у них складуться у найближчі дні спільної роботи, адже націоналісти не виключають щодо підтримки деяких законопроектів, які буде пропонувати партія влади. Тим не менше, сьогодні великий день. Якщо з перших днів кабмін не буде показувати  своїх дій, значить уже пізніше не буде.

Також...
Рух "Чесно"  - закликав партії та депутатів-мажоритарників забезпечити персональне голосування у парламенті VII скликання

Кому належатиме сільськогосподарська земля в 2015 році?

Я писала про землю уже, але до вашої уваги - це зроблено за мотивами інфографіки.

Інфографіка - це графічний спосіб передачі інформації, даних, і знань.

Ігор Дикий. Антарктика. Станція "Академік Вернадський".

28.11.2012 - це дата, яка змусила мене дізнатись більше, зокрема, що там є наша українська станція Академік Вернадський.
Академік Вернадський (до 1996 - "Фарадей" ( анг. Faraday station)) - єдина українська станція, розташована в мисі Марина острова Галіндез.  за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована у 1953 році як британська станція «Фарадей»; в лютому 1996 року була придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів у  Британії і була передана Англійським Антарктичним Товариством та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України. Проведення наукових досліджень на Шостому континенті — це головне призначення української антарктичної станції «Академік Вернадський». Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антрактичного наукового центру.

Отже, ця наукова станція, була започаткована, тобто збудована британцями. У 1948 році - перша будівля. Британці спочатку використовували її для військових цілей, проте, стало зрозуміло що це цінність для наукових досліджень.

Людина, яка присвятила свій час для журналістів, що б розповісти нам про Антарктику - це Ігор Васильович Дикий, який уже тричі бував у експедиції на цьому континенті.

Народився 8 грудня 1974 року у місті Львові. У 1992 році закінчив з відзнакою Львівську середню школу-інтернат №1 і поступив на біологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. 

   У 1997 році закінчив з відзнакою ЛНУ ім. Івана Франка і поступив на стаціонарне відділення аспірантури при кафедрі зоології ЛНУ ім. Івана Франка. Протягом навчання в аспірантурі успішно склав усі кандидатські іспити та опублікував необхідну кількість наукових публікацій. У 2000 році завершив навчання в аспірантурі і був зарахований асистентом кафедри зоології ЛНУ ім. 
Івана Франка.

Протягом 1995-1997 рр. під час навчання в університеті паралельно працював за сумісництвом керівником гуртка зоологів в Львівському міському дитячому еколого-натуралістичному центрі. 1996 р. – співвиконавець спільної з Комітетом охорони орлів українсько-польської акції обліків гнізд беркута в Польських Бещадах. 1996-1998 рр. – співвиконавець спільного українсько-німецького проекту "Дністер" (виконавець батрахологічної частини проекту)

З 2007 року на посаді доцента кафедри зоології біологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка. З 2008 року доцент кафедри зоології. Автор 84-х наукових публікацій. Працює над питаннями дослідження біорізноманіття, збереження і охорони теріофауни (хижі ссавці, тюлені та хіроптерофауна).





                                                                                Антарктика                                            

А тепер до цифр:

13,8 млн км2 (загальна площа)

12,1 млн км2 (суходіл)

1,7 млн км2 (льодовий шельф)

                                                                                                                 Середня висота 2500м

                       Мінімальна висота 5140м

                                                                                                         

        Мінімальна темпаратура на антарктиці станом на липень 1983 року -89, 6 градусів за С. 

Лід товщиною в 4 кілометри.

Станція "Академік Вернадський"

На станції практично працює 10-15 чоловік, а в сезон до 50-ти. Це і лікарі, кухарі, і різного роду науковці.

За словами Ігоря Васильовича, там бувають полярні ночі. Протягом 3,5 місяців сонця практично не видно, сонячне світло не поступає на поверхню землі. На щастя у науковців є автономне живлення, яке забезпечує їх теплом, світлом, і іншими ресурсами для життя.

На запитання "Чому британці передали станцію саме Україні?"

Ігор Васильович відповів: "Україна була одною з 17-ти держав, які претендували на цю станцію. Британці вибрали Україну, тому що наші українські науковці працювали там і раніш, тому дістали такий собі авторитет"

Настільки лекція була блискавичною і захоплюючою, що я не помітила як пролетів час. До цього я не знала, що у Антарктиці розташована наша українська станція, підчерпнула для себе багато нового. Дякую Ігорю Васильовичу за екскурсію засніженим континентом.

На останок пропоную вашій увазі відео, яке підтвердить мої слова, і роботу Ігоря Васильовича. Ось такі вельмишановні люди працюють в ЛНУ ім. Івана Франка, і я щаслива, що знаходжусь з такими людьми в одних стінах.

Голодний подих 32-33х

Голодомор - геноцид українського народу. Масове винищення українців, як нації. Радянський Союз, який хотів стерти з лиця землі  -  українців. Вибравши найвлучнішу зброю - іжу, точніше - без їжі. Забирали усе, що можна було з*їсти.

Ми знаємо і чуємо безліч свідчень очевидців, які змогли вижити у цій катастрофі. Зі сльозами на очах згадують цей переломний момент.

Ця трагедія, закарбована у нашій пам*яті навіки. Кожен українець від народження повинен знати про цю жахливу дату.. Про ці голодом зморені понівечені життя. Так люди не повинні помирати.

Так не помирають.
Ми маємо знати, і не допустити такого ніколи..Навіть про це мови бути не може...

Зараз подумати...адже тоді не залишилось нічого..жодного шматочка хлібчика...

Усвідомити, що тоді було важко...На серці важко, згадуючи голодом зморених людей...

Люди тримались з останніх сил. Сталось найгірше - канібалізм. Ми не можем зараз зрозуміти, як можна було з*їсти ЛЮДИНУ...
Люди божеволіли...


Я завжди буду пам*ятати про цю трагедію. Це довічна журба...Цю журбу несуть всі українці.

Мені глибоко жаль, що про Голодомор згадують
лише раз у рік, і я у тому числі.

Ті, хто приніс цю журбу Україні, уже покарані, я у цьому впевнена. Ніхто немає права забирати людське життя, крім нашого Творця. Пам*ятаймо друзі, і запаліть свічу 24 листопада. Одна свіча буде символом однієї загубленої душі Голодомором.

Мова - двигун нації. Місто Львів

Львів – це місто кави, шоколаду, багатої архітектури. Це говорять і знають всі. Ще говорять, це саме що і є українське місто. Чи справді це так? Не викликало у мене сумнівів ще раніш, допоки не прийшов час замислитись. Щодня ходити по-цьому місту і не задумуватись. Як це так? Я себе запитую тепер щодня. Ходиш, біжиш, коли запізнюєшся, і не бачиш нічого навкруги. Знаєте, що допомогло мені все роздивитись навкруги? Це – маршрутка. Яка їде повільно, як екскурсійний паровозик, і дає змогу все побачити.

Я у цьому місті народилась, росла, навчаюсь. Але чому я не бачила всього навкруги. Усім, чим я захоплювалась, був Оперний театр, а усім іншим спорудженням, я не надавала такої уваги. Згодом зрозуміла, що це банальщина, яка тільки може бути. Усі знають цей театр і славнозвісний фонтан, де кожен турист має на їх фоні фото. Навіть львів*яни уже нагородженні такою світлиною, а я – ні. І не хочу. Це не круто.

Маршрутка – це дивіз моїх думок. Кожного дня, вона дає помріяти, надає безліч ідей для написання публікацій.  Кожного ранку, люди запихуються, в прямому сенсі цього слова,  в маршрутку, в надії вчасно потрапити на навчання, роботу, або ж просто на потрібне їм місце. Тоді я зрозуміла – я не одна. Люди, за щоденними турботами, теж не мають уявлення, як виглядає Львів. Вони його бачили перших 5 хвилин, а далі – пустка. Вони привикли, що він є таким, яким він є.

А здогадуєтесь, хто бачить це місто весь час? Туристи. Саме вони розжовують наше місто до дрібниць. За час свого перебування у нас в гостях, вони живуть цим містом. Вони живуть тими вуличками, провулками, де у древні часи відбувалось неймовірне. І здається, що все створено для них. Чому я так сказала? А тому, що коли я придивлялась до кожної шпаринки у місті, я відчула себе в іншій країні. Так, навкруги мова українська, а перед очима – інший світ. У центрі міста, назви безліч бутиків, кав*ярень, непомітних крамниць – все англійською. Це уже нікого не дивує. З кожним роком наше місто стає все більш популярним серед туристів, і усе робиться для них, щоб вони оцінили. А ми прості смертні, жителі цього міста? Що для нас?

«Так ви ж живете у цьому місті, ви все бачили» - скажуть нам. Відвідати Високий Замок і все? Ох, та навіть ми там усі не були, а ви говорите усе бачили. Я була на Замку. З одного боку – центр, який дійсно вражає, бо видно давню архітектуру, а з іншого – старі гаражі, потовчені будинки, заводи, які випускають в атмосферу шкідливі елементи. Хоч бери і дивись в один бік. Я – львів*янка.

«Моє місто – Львів. Нехай знають всі. Це мій дім.» - такі слова почула у пісні присвяченій Львову. Я з цим згодна. Я люблю своє місто, але нажаль і воно не ідеальне. Я з кожним разом переконуюсь, що живу в самому прекрасному місті України.

Щодо мови у Львові – то тут все чудово. Поки по східних, південних, центральних містах мова регіональна російська – то Львів може пишатись, він у цих справах не замішаний. Нехай уже будуть вивіски іноземними мовами, головне ми не зрадили свою рідненьку мову, нашу душу українську. Бували випадки коли гості міста з-за кордону взагалі не знали, що існує ще й українська мова. Думали, що ми щось на подобі, об*єднанні з Росією, у нас державна мова російська. Це смішить, і водночас лякає. Як так? Думаю, це їм можна пробачити, адже повертаючись у свою країну, вони уже чітко знають, що таке українська культура, мова, і що це окрема розкішна держава. Ми заявили про себе на Євро-2012. Ми відкрили себе світу.

У місті Львові завжди щось відбувається: виставки, концерти, фестивалі, мистецькі акції. Львів без туристів, пустий, але думаю не менш цікавий. Можливо без туристів він би був більш відкритіший для пересічного громадянина. Ось такий приємний тягар носить на собі це місто. Це місто перетворюється на еталон цікавості.

Писати про ситуацію з мовою у Львові – легко і безтурботно. Тут немає нічого жахливого, у нас з мовою, на відмінну від інших – казково. Тут зрозуміють, як ніде інде. Мені боляче коли я бувала на українських курортах, і мене не розуміли. Чому? Бо там не чули української мови вже давно. Мені здавалось, що я знаходжусь в страшній, брудній, не культурній Росії (хай пробачать мене наші сусіди), а не у милозвучній Україні, яку відстоювали наші предки і так чекали на вільну Україну, творили майбутнє для нас , щоб ми жили у квітучій Україні(ну як тут без Королевської), як МИ зараз кидаємо у прірву. Я щаслива, що Львів цього не робить. Львів – красунчик. Львів – місто Лева. Близький мені за знаком зодіаку. Львів – буде українським, буде у моєму серці. Українська мова у цьому місті залишить яскравий меланхолійний відбиток у серці кожного.

Землю і душу не продають!

                                  Кому належатиме сiльськогосподарська земля в 2015 роцi?

«Земля як складова життєвого простору української нації в жодному разі не може бути предметом купівлі-продажу»

«Свобода» — категорично проти ринку землі, адже це — невiдмінна складова життєвого простору, одна з основ національного суверинітету і стратегічного ресурсу держави»(с)Олег Тягнибок

Також очiльник об’єднання заявив: :«У той час, як українські селяни живуть у злиднях, ледве зводячи кінці з кінцями, скоробагатьки отримують надприбутки. В Україні вже з’явилися мільярдери, які отримали свої основні капітали з аграрного сектора. Впадає у вічі разючий контраст між прибутками олігархів і простих українців. Причина — в нещадній експлуатації української землі, а також у тому, що селяни змушені працювати за копійки, і так само за копійки продавати свою сільськогосподарську продукцію. Такими є наслідки розпаювання землі, яке за масштабами зловживань можна порівняти хіба що з ваучерною „прихватизацією“ 90-х років. Формально селяни стали власниками земельних паїв, а насправді більша частина землі опинилися у власності олігархів-латифундистів, які абсолютно байдужі до збереження сільськогосподарських земель України — вони їх, не змигнувши оком, знищують виснажливою експлуатацією або нецільовим використанням. Землі, піддані хижацькій експлуатації — це втрачений життєвий простір для майбутніх поколінь українців!

Нагадаю відомі слова Грушевського: “Добрий земельний закон займе місце в нашій національній бібліотеці поруч Шевченкового Кобзаря”.

А тепер давайте подивимося закони, які наприймала Верховна Рада різних скликань. Чи займуть ці закони місце поряд із Кобзарем Шевченка? А це 37 законів і 86 змін до законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу — 48, до Закону “Про оренду землі” — 22, 64 постанови Верховної Ради України, 178 указів Президента України, 84 постанови Кабінету Міністрів України і 758 відомчих актів. Це такі реалії на сьогодні.

Політичний аспект — полягає в тому, що згідно із статтею 13 Конституції України земля зафіксована як об’єкт права власності українського народу, тобто належить народу на всій її території. Разом з тим приватна власність на землю, поряд з державною і колективною, запроваджена Законом України “Про форми власності на землю” ще 30 січня 1992 року.

 Це графік, який показує у відсотках розподіл земель України:

На сьогодні в усіх 27 країнах Європейського Союзу діє налагоджений ринок землі, який і є основою ринкового сільського господарства. У більшості держав — старих членів ЄС прямих юридичних обмежень на володіння сільськогосподарськими землями немає, проте нові члени Євросоюзу запровадили обмеження на володіння сільськогосподарськими землями для іноземців, у тому числі і для громадян держав — членів ЄС.

  Так, у Чехії, Литві та Словаччині іноземні фізичні та юридичні особи не мають права купувати землю сільськогосподарського призначення.

В Угорщині громадяни можуть придбати не більше 300 гектарів землі в одні руки. Іноземні фізичні та юридичні особи до 2011 року не могли купувати такі землі, проте якщо іноземець проживає на території країни не менше трьох років і провадить сільськогосподарську діяльність, то він, як і громадянин Угорщини, може придбати землю у власність.

  У Румунії площа купівлі обмежена 200 гектарами, у Данії — 30, при цьому потрібна ще фахова підготовка та фермерський досвід.

Для узагальнення слід зауважити, що загалом у державах ЄС практика трансакцій з купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення не є достатньо поширеною, і лише від 1 до 5 відсотків земель перебувають щорічно в обігу. Ціни на землі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві, також значно коливаються в різних країнах і регіонах Європи — від 800 євро до 35 тисяч, в окремих випадках до 50 тисяч євро за 1 гектар.

  Після прийняття 234 нардепами Закону “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо набуття права власності на землю” виникла небезпека втрати останньго нацiонального ресурсу.

  Тепер іноземці зможуть купувати землю державної і комунальної власності “у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України”. Крім того, вони зможуть купувати землю “за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна”.

  Депутати відмовилися продовжити мораторій на продаж земель сільгосппризначення до 2014-го. Відтак із першого січня 2013-ого в Україні можна буде продавати або ж купувати землі сільськогосподарського призначення. І хоч в Кабміні спростовують такі плани, адже поки що немає закону про ринок землі (документ прийнятий парламентом лише  у першому читанні), не можна не помітити чітких кроків влади до створення ринку землі в Україні.

Нашу українську землю нiколи не залишуть у спокої, адже це великий куш , який приносить, в першу чергу, нашим депутатам величезнi прибутки.  Здаэться, що наша земля, скоро перетвориться на суцiльний iноземний ринок, якщо закон про який я згадувала вище, все-таки ввiйде в обiг. Зараз, я не можу чiтко сформулювати кому належатиме сiльськогосподарська земля в 2015 роцi, проте, переконана, що з законами, якi зараз прийнятi, i тi, якi будуть прийнятi в майбутньому, а їх буде не мало, все сходиться до того, що земля буде належати всiм, окрiм українцiв. Можливо, я помиляюсь. Я i український народ, будемо сподiватись на краще.

(?)

Знову настає ніч. Протягом дня нас у полоні тримають безліч думок та запитань: Як  встигнути усе зробити? Чи залишиться час на відпочинок,
? Я сьогодні почну вчитись??? (це у моєму випадку). Трьохкратний знак запитання(?)
Чи я ляжу сьогодні спати раніше? У мене- не виходить. Щоночі у голову лізуть думки про навчання, друзів, сім*ю.
Планувати уночі, що зробити вдень, як себе поводити, що зробити, чи піти гуляти, чи сидіти за читанням книги, яку вже закинув як найдалі...А потім прокинутись зранку і нічого з цього не зробити - це моя фішка! День пророкує багато цікавого, але не здогадуєшся наскільки ти можеш класно прожити день...Звичайно, якби ти не був у постійній зайнятості. Взагалі люди зараз живуть в рутині...Чи їм подобається чи ні, вони про це не думають.
Ніч дарує нам можливість помріяти, про красиве життя, про престижну роботу, про відпочинок на Канарах, Багамах, і інших островах на яких ми хочемо побувати. Люди щодня працюють і хочуть заощадити гроші, щоб хоч раз у рік поїхати на море...І то коли ти навіть не виїжджаєш за межі своєї країни, але це вже яка місцевість. Люди працюють, вони не живуть, адже вони не можуть зупинитись, вони як у інкубаторі. А насолоджуватись життям коли? Прожити своє життя і ні разу не бачити світ - це печально. Кидайте усі справи і рушайте за вітром. Моя мрія рушити у навколосвітню подорож. Не просто побувати у розкішних місцях, і побачити це у офіційній красі, а доторкнутись до самих віддаленних куточків землі.
Знову настає темрява. У голові безліч думок, планів. От наче привикла до моментів, що уже не навчаюсь у школі, а в університеті, всеодно не можу звикнути до думки, що ось воно доросле життя, зовсім поруч. Був не простий рік. Сльози, сміх, проте це все позаду. Тепер усе буде гаразд. Наче себе заспокоюю, але знаю, що так найближчим часом не буде. Життя - не передбачувана штука, як не крути. Ми живем за сценарієм Господнім, який дав нам мізки, проте все наперед знає, якими будуть наші вчинки. Мені особисто дуже цікаво, чи йому цікаво за нами спостерігати, знаючи, яким буде наш наступний крок...
Саме жахливе це те, що ти не знаєш чи прокинешся зранку...Але не буду зациклюватись на трагічному. Не прогавлюйте щасливі дні, години, які дарує нам Господь! І ніколи не смійте скаржитись на своє життя, можна любити біль, якщо він є, значить так і має бути, і його можна змінити на щастя, а не говорити як тобі зле, і на цьому зупинитись.
Багато всього можна змінити на свою користь.
                                            Бажання - це єдина ваша допомога собі!
                                            За вас ніхто нічого не зробить!

Отар Довженко. Соціальні мережі. Медіакритика

Традиційно, до студентів факультету журналістики, на предмет «соціальні комунікації» приходять 
журналісти високого рівня.  Сьогодні у нас побував Отар Довженко. Журналіст та письменник. 

Прочитав лекцію на тему : "Соціальні мережі" та "Медіакритика" 

Зразу же почав з такої цитати: "Бути в наш час журналістом і не користуватись соц. мережами - це досить проблематично"

  Розповідав про соц.мережі та про їхню популярність в Україні:

• 20 млн. користувачів "Вконтакте"
• 6 млн. "Однокласники" (що для мене стало нонсенсом)
• 2 млн. "Facebook"
• 300 тис. "Twitter"

  Тепер повернемось до медіакритики.

Медіакритика - область знань, яка коментує, оцінює продукт який виробляє систему власників.

   Види медіакритики:

• академічна
• спеціалізована
• популярна (масова)
• громадянська

  Традиційна медіакритика

Платформа:

- традиційні, в першу чергу текстові медіа;

Формат:

- публіцистичні жанри;

Суб*єкт:

- медіакритик, фаховий журналіст, публіцист, автор тексту;

Термін:

- час необхідний для написання тексту;

Громадянська медіакритика

Середовище:

- блоги, соц.мережі, та інші платформи;

Формат:

- довільний і нічим не обмежений;

Суб*єкт:

- споживач медіапродукту, що має охоту дати йому оцінку;

Адресат:

- нічим не обмежений;

Термін:

- час необхідний для написання - інколи декілька секунд;

Фільтр:

- немає

«Я не кажу, що традиційна критика завжди хибна, а народна – правильна. Дуже часто це не так. Я говорю про те, що авторитет перейшов від критиків до звичайних людей, і традиційні критики нічого з цим не вдіють. Їхня монополія узурпована сотнями мільйонами людей, озброєних технологіями передавання повідомлення з уст в уста». (с) Ніл Геблер, The Observer

 Демовативатор - найактивніший спосіб донести до людей месидж

"Есть такая профессия - лгать каждый вечер" (зображення ведучої новин на одному із провідних каналів Росії. 

Переваги соц. медіа:

• оперативність (миттєвість)
• полілогічність
• доступність
• відсутність обмежень і фільтрів
• умовність авторитетів
• Sharing eхperience (не втрачати ідею, ділитись, або використовувати щось разом.

Дуже пізнавально Отар провів лекцію, за що йому і вдячна.

Сама нiжнiсть:)

Усмiшка, губи, очi  - це Дрейк Белл.

кроха Дрейк))

Людина, яка увiйшла в моє серце - Дрейк Белл.

Актор, музикант, сценарист, режиссер. Мало кому вiдомий на наших землях, проте, з кожним днем, набирає популярнiсть. Красивий хлопець. 26 рокiв. З фантастичною душею. Та людина, яка понад усе любить Бiтлiв.  Живе в США. Зiрка каналу Нiкелодiум.
  
 Це талановитий чоловiк, який володiє улюбленними iнструментами:

Фортепiано - пiснi самотностi

Гiтара - драйв

Це та людина, яка дивує виразом обличчя, перекошуючи губу, що вiд цього в тебе не вкладується в головi - ЯК ТАКЕ МОЖЛИВО???

Людина - сама невиннiсть. Має i найменших своiх фанiв, якi до нього так i тягнуться)))

      

Також любить свого любого племiнничка - Хадсонна

Людина - ввiйшла в моє серце i сидить, не вiдпускає уже дужее довго)))) i знаєте, менi це подобається..

Дуже довго просимо Дрейка в твiттерi вiдвiдати нашi краї... навiть зробили колаж з фото та словами

вiн знає, що ми маємо на увазi, бував у такiй ситуацiї (знов хоче бути зв*язанним, я вiдчуваю)

До уваги читачiв:
рецензiя на звукозаписи Дрейка.

ВИБОРИ 2012: Твiй голос має значення!

Сьогоднi 28.10.12 вирiшується доля громадян України. Ми власноруч обираємо кандидатiв, в яких впевненнi, i думаємо, що вони зможуть нам покращити життя. Ми вiримо до слiз, бачимо лозунги, чуємо промови в якi вiримо...А чи виправдують вони нашi сподiвання? ..це уже ми дiзнаємось дуже скоро.
Чи не забули вони тi слова, якi казали протягом мiсяця, усi реклами, зустрiчi кандидатiв з народом. Все це вирiшиться сьогоднi. Ми побачимо чиї слова спрацювали, чиї пiдкорили нашi серця. Ми побачили сотнi рекламних роликiв в пiдтримку партiй, скiльки ж вони нам обiцяють: Королевська - євро зарплати. Клично - єдину мову, хоча сам почав не давно нею розмовляти.  Батькiвщина, об*єднана з Свободою, пропонують нам 80 законiв, якi змiнять наше життя. Це все, ще можна слухати, бо бiльшiсть партiй, хоча теж не оправдували наших надiй, але i не обiцяли нам "золотi гори". Чому я сказала про гори?..це все Партiя регiонiв, яка "попереджає", щоб ми не ставали на тi ж самi граблi, i не повертали країну в минуле, не голосувати за Нашу Україну, i не пiдтримувати Ющенка, хоч це вони говорять правильно, я згодна з цiєю думкою.  Але наш "ласкавий" пан Президент думає, що вiн зробив уже тi ж "золотi гори" коли провiв нещодавне Євро-2012, та якби вiн не налагодив усе до Чемпiонату, його б зарили, так що це не справа рук Януковича, а просто необхiднiсть, яку потрiбно було виконати, незважаючи нi на що! Але не будемо про це...Змiнимо країну на краще. Повiримо ще раз!
   Отже закликаю вас, iдiть на виборчi дiльницi i обирайте головою. Не втрачайте свiй голос, бо банда Януковича використає усе в своїх привiлеях. Будьте обачнi.

Український транспорт: усi "+" та "-", усi "За" чи "Проти"

Транспорт в Україні, зокрема у Львові, не є дуже таким і поганим, проте з кожним днем скарги пасажирів набувають великих обертів. 

Маршрутнi таксi, трамваї автобуси - це найкращий спосiб пересування по твоїй потребi, в зручний тобi час. Буває так, що тобi потрiбно доїхати на роботу, навчання, або по своїх справах, але у тебе не виходить приїхати вчасно, бо у водiя того чи iншого транспорту, на шляху перешкоди. Борони Боже опинитись у транспортi в годину-пiк...Затори на дорогах, якi тривають годинами, бажають залишати кращого.Я не фанат маршруток, тобто менi в них комфортно тодi, коли не має великого скупчення людей, але в даний час менi просто необхiдно користуватись цим транспортом кожного дня.За зовсiм невелику суму ти можеш проїхати вiд кiнцевої  до кiнцевої,  або ж потрапити у ту чи iншу мiсцевiсть.

  Почнемо з плюсiв громадського транспорту:

• ефективний спосiб пересування;
• доступна цiна;
• швидкiсть перевезення (але не завжди, згадайте годину-пiк!)

Можливо у когось є ще щось додати, бо на цьому список плюсiв для мене завершився.

 Щодо мiнусiв, якi я помiчала, катаючись близько 3-4 разiв щоденно у транспортi, то їх дуже багато.

                                                                Отже, мiнуси:

  

•   транспорт, який постiйно запiзнюється i ви запiзнюєтесь разом з ним;
• який може зламатись посеред дороги i ви будете змушенi вийти i добиратись, як собi хочете;
• порушення водiями правил дорожнього руху, частіше це не включенний поворот, проскакування на червоне свiтло, та не зупиняючись щоб пропустити пiшохода;
• набитий людьми до не можливостi транспорт, який всеодно зупиняється, щоб набрати ще бiльше народу, щоб бiльше заробити;

                                               
                                                       До-речi про грошi...

•  водiй транспорту, який боїться, що йому не оплатять проїзд,вiдкриває лише переднi дверi, коли там не можливо запхатись в той час, як ззаду мiсця хоч вiдбавляй (i як говорила моя подруга "та там гуляти можна")

• те, що пасажири не поступаються, щоб ти змiг вийти на потрiбнiй зупинцi..так щей обурюються, що ти трохи їх штовхнув;
• навiть тодi коли ти маєш змогу вийти, водiй не зупиняє. Банальна вiдмазка "Я не почув" або "Потрiбно натискати кнопку" (велика кiлькiсть пасажирiв скаржиться саме на це.
• те, що на далекi маршрути, практично кiнець мiста, потрібно чекати на багато довше нiж 10-15 хвилин, виявляється видiленно 2 маршрутки з далекою вiдстанню на кожний номер, так вони ще й забитi, а на близькi вiдстаннi  їх 5-7, якi iнколи просто пустi.

  I це далеко не весь список мiнусiв. В середньому водiй транспорту за один маршрут порушує 7-10 правил, а уявiть скiльки вiн здiйснює цих маршрутiв за день.

Беручи до уваги те, що людям потрiбно не тiльки у центр, а й в окремi райони, то i транспорту має бути порiвну.

  
Одного разу, на зупинцi неподалiк Янiвського кладовища, я запитала у дiвчини ( студентки 3-го курсу, фаху перекар)про ситуацiю з транспортом:

 -Скажiть будь ласка, як довго ви уже чекаєте на маршрутку?

    Уже близько години, бо у попередню не помiстилась, бо це було не можливо, вона навiть не зупинилась.

 -А тут завжди так важко з транспортом, чи тiльки сьогоднi?

    Тут завжди так...практично щодня. Я завжди пiзно повертаюсь додому.

 -Як у вас вистачає терпiння ось стiльки чекати?

    Я не завжди так чекаю, спускаюсь вниз до церкви Анни i там сiдаю без проблем, але сьогоднi я не у зручному взуттi, тому не маю сили.I доводеться чекати.

    

Тому залишається зробити висновок, що нам доведеться терпiти це довго, якщо звичайно, водiї громадського транспорту не змiнять свого ставлення до роботи. 

Резюме..або "фантазии не имеют границ"

          ахахаха)))якраз по темi)


    Отже, персонально для вас !
Уявiть собi, що ми прокатались у майбутнэ на 5 рокiв вперед..i так виглядатиме резюме...яке сподiваюсь виглядатиме справдi так, як i тут..      spero - (переклад  з латини "сподiваюсь")


                                                           Резюме

                     Самсін Софія Петрівна
Журналіст, кореспондент, працівник ЗМІ.
повна зайнятість, неповна зайнятість, віддалена робота

Дата народження: 11 серпня 1995 (23 роки)
Місто: Львів
Готова до переїзду: Київ, Львів
Сімейний стан: заміжня
Адреса: вул. Зубрівська 14
Телефон: 0964744846
Домашній телефон: 221-29-31
Електронна пошта (e-mail): sofiya.samsin@gmail.com

     Мета: Стабільна робота з можливістю подальшого професійного розвитку та вдосконалення.

      Освіта: Вища
з  09.2012 по 05.2016
Львівський національний університет імені Івана Франка, Факультет журналістики, спеціальність «радіомовлення і телебачення", Львів.
   
     Досвід роботи:
газета «Високий Замок», кореспондент
телеканал «ZIK», ведуча Прогнозу погоди
телеканал «24» кореспондент
радіо «Люкс FM», ведуча програми «Чудеса світу»


Професійні навички:
     Навики роботи з комп*ютером:
    Досконало володію комп*ютером, без зайвих проблем користуюсь системами Windows XP, Windows Vista і Windows 7. Без проблем використовую словники – як встановлені, так і ті, які знаходяться в інтернеті.
   
    Створення і написання новин – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
    Написання статей – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
    Висвітлення подій в режимі реального часу (online) – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.
   Моніторинг радіо, телеканалів, газет – експерт, використовую в даний час, 5 років досвіду.


       Додаткова інформація
    Відповідальна особистість, готова працювати в офісі, так і на різноманітних подіях.
Є досвід, як у написанні новин, так і статей. Вільно розмовляю українською, російською, англійською та словацькою мовами. Пишу на різні теми – від культури до політики. Найважливішу роль у моєму житті відіграє політика. Приклад роботи: sophiasamsin.blogspot.com

  Додатково займаюсь:
  створенням повної картини тієї чи іншої події (створенням інформаційних повідомлень, які стосуються події, про яку писала раніше, інформаційні сюжети/інформаційні картини);
оглядом кореспонденції (прес-релізів, рекламних оголошень, заяв тощо) і редагуванням на них.
Готова працювати в прес-службах чи PR-відділах.