18

Ненавиджу, коли кажуть: «Мені вже 18 років, а я ще нічого не досяг(ла) в житті». В принципі, чого можна досягнути за ці роки? Твоє завдання з народження: навчитись говорити, ходити, піти у садочок, школу, пізніше, коледж/університет і т.д. І до всього тебе підштовхують батьки. За ці роки ти повинен удосконалити себе, щоб підготувати себе до зрілого віку, де ти уже можеш підкорювати вершини за допомогою своїх знань. Ми не будемо зараз згадувати і наводити в приклад співаків/акторів і іншу касту, яка чуть не з пелюшок знала, що вона стане зіркою, тільки би не вчитись і не здобувати вищу освіту за якоюсь професією. Погодьтеся, що усі з нас мріяли з дитинства стати співачкою, актором, космонавтом, принцесою, ковбоєм (хто хотів бути ковбоєм?), але подумайте зараз – хто ви є. Я та людина, яка навчаться в університеті, мріє про журналістську кар’єру, мріє отримати коли-небудь статуетку «Золоте перо» (У МЕНЕ ВСЕ ВИЙДЕ). Проте, я зараз набираю цей текст, і слухаю Adele.

Я досягла багато чого за допомогою батьків. Це правда. Було б тупо зараз обманювати. Ось тепер, коли мені 18, я можу почати думати, як переходити в доросле життя. Звичайно, я буду думати про це, коли мені виповниться 21, типу, повністю повнолітній, і всі справи, але зараз розумію, скільки у мене попереду. Чомусь, я думаю, скільки у мене виникне проблем, аніж приємних моментів. І з такими думками, я розумію, що я песиміст, а не оптиміст, якою я себе хочу показати людям, коли вони перетворюються в песимістів. Все так заплутано.

На моє день народження багато хто побажав стати найвідомішою з найвідоміших журналісток. Рідні хочуть мною пишатися. Рідні уже пишаються моїми першими кроками. Я просто не можу підвести так багацько люду. Так-так, потрібно багато працювати над собою. Повернусь до зірок, які говорять, що вони багато працювали над собою, щоб отримати те, що вони мають зараз. Так от – ненавиджу це. Хтось казав, що якщо не працюєш руками – то ти не працюєш взагалі. Ходити на танці, співи? Я вас благаю. Ми також знаємо, як деяким було непросто в дитинстві і т.д. і т.п. Не люблю той факт, коли хтось важкою працею заробляє ці кошти, а ти йдеш на концерт до улюбленого гурту/співака/співачки, який майже просто заробити за концерт сотні тисяч або мільйон (яка валюта вже думайте самі). Все дуже заплутано. У мене в думках буде вибух. Не всі такі. Не всі. Я також ходжу на концерти. Правда, не дуже до тих, до яких хочу потрапити.

За 18 років у мене було кілька людей, яких я обожнювала. Селебріті звичайно, а хто ж і ще. І лише один залишився, і залишається уже 5 років. О_о  Про нього пізніше. Пригадую, коли мені подобались ілюзіоністи з Росії – Брати Сафронови. Тепер я плювала на них, але тоді… У них почались зйомки проекту в Україні під назвою «Україна чудес». Ну вони ілюзіоністи, ви шарите, що вони робили. І Софія їх звичайно любила і вірила в усю цю пургу. Мені з Росії навіть прийшли їх автографи завдяки одній чудовій людині. В той день мені було погано, я лежала на ліжку без сил. Прийшов тато, і сказав, що мені лист з Росії. Мене треба було бачити. Недугу миттю зняло. Але зараз я б навіть не глянула на них, і сказала б спалити той лист, бо мені ці автографи уже на фіг не потрібні. Ага. У мене взагалі є багато улюблених акторів, співаків, Господи, всіх не перелічиш. Це так жахливо. Як добре бути людиною, яка нікого з них не любить, і їх не цікавить їхнє життя. Повернусь до тої людини, яка уже зі мною 5 років. Відносно. Дрейк Белл. Не побачила б серіалу «Дрейк та Джош» нічого б не було. Я думала, ну добре, мені перейде, як завжди. Ага, перейшло. Я з нетерпінням чекаю його 3-го альбому, в якому будуть мотиви 60-х – 70-х років, обов’язково інструментал. Я уже бачила і чула прев’ю кількох пісень, і я просто вмираю, як хочу послухати повну версію. Це як чекати нового сезону Шерлока, так само я чекаю альбом Дрейка. Вічно його кудись кидає: то зйомки фільму, то візьме участь в якомусь шоу, і більше нічого не хоче робити, і от тепер сидить в Нешвіллі, Америка, та спокійно записує альбом, а також не забуває годувати своїх прихильників своїм фірмовим «Album coming soon». Вже 3 роки годує. Але я його не критикую. Все має йти за течією. Він знає, що робить.

Також, з 18-ти річчям мене привітало не мало Дирекшионерів. Ви ж не знаєте, хто то такі. Прихильники гурту One Direction. О так, я також задіяна в цьому спектаклі. Деякі з них дуже хороші. Побажали багато прекрасного. Одна дівчина навіть надіслала на музичний канал мені привітання та замовила 2 кліпи цього ж гурту. ЦЕ ТАК ПРИЄМНО, НАРОД. Хочеться сказати, що вони найкращий фандім у світі, але… У кожного свої смаки.

Я дуже відскочила від теми. Взагалі, я можу пишатись собою на сьогоднішній день. Я щаслива, що у мене є світогляд і своє розуміння кожної ситуації. Я щаслива, що воно є правильним. Я щаслива, що не поводжусь, як безліч тинейджерів, і це прекрасно. Я щаслива, що я знаю свою міру, і взагалі, що я багато чого знаю, тому що я зустрічала людей тупих, як пробка. (жорстоко, але це правда) Я щаслива, що я вірю в Бога. Я щаслива, що я народилась у правильному для себе місті України – Львові. Знаю – у інших містах, я б не була такою як є зараз. Я щаслива, що у 18 років, я пізнала горе, і радість, а не зразу народилась загорнутою у чарівні шати. Я щаслива, що народилась взагалі, врешті-решт. На цьому поставлю крапку. Йду тепер писати літню версію «шпигунських штучок». Багато хто казав, що зимову версію уже не перевершити. Я прийняла виклик. Деякі речі не змінюються. Я досі люблю спостерігати за людьми.